В принципі, будь-яке почуття можна перетворити на інструмент маніпулювання людьми. Чим воно простіше, тим легше стає основою для технологій контролю й керування. Любов, вдячність, родинна прихильність, тяжіння до краси – все підійде для створення так званої «програмуючої ситуації», коли потрібно відволікти народ від головного та спрямувати його увагу на другорядні речі.
В Україні за останнє десятиліття було введено в дію безліч подібних «інструментальних розробок». Їх випробовували на локальних групах і в масштабі цілої країни. Їх використовували для впровадження торгових марок, для розкрутки різноманітних шоу, для створення та руйнування політичних репутацій. На цій дорозі було вимазано грязюкою безліч понять, образів і символів. Скажімо, такі словосполучення як «руки, які нічого не крали», «покращання вже сьогодні», «голосуй за нормальних» тепер вже сприймаються виключно в пародійному контексті.
Народ вже не реагує на ті чуттєві й символічні «подразники», які ще донедавна викликали щире захоплення. Спробуйте зараз завести мову про побудову громадянського суспільства. У кращому випадку вам пояснять, що таке суспільство будується спільнотою людей, які не мають генетичного страху перед начальником і не намагаються вкрасти все, що погано лежить. В гіршому – пошлють за відомою адресою. В українському соціумі з року в рік зростають байдужість і нечутливість до будь-яких послань, маніфестацій і закликів.
Тому для програмування ситуації щоразу застосовуються подразники сильніші та гостріші. Іронія вже не спрацьовує, в обіцянки вже ніхто не вірить, «ікони» політичних лідерів потемніли, з глибин благих телеобразів виступили і стали зримими потворні морди властолюбних і безпринципних жлобів і жлобих. В арсеналі політичних стратегів залишилося, по суті, лише два наймогутніших інструменти – заздрість і ненависть. Колись на заздрості і ненависті бідної більшості до багатств меншості комуністи збудували цілу світову імперію. В теперішніх українських політиків амбіції значно скромніші. Їм потрібно вибудувати таку систему, яка б дозволила безперешкодно контролювати фінансові потоки та розподіл залишків не розграбованого багатства. І все.
Відповідно, ЗМІ вкупі з блогосферою та «фейсбуківщиною» потроху перетворюються на інкубатори ненависті. Тобто не самі перетворюються. Їх перетворюють. В телешоу вже не кричать, а б’ють одне одного і рвуть сорочки. Ведучий шоу з кривуватою посмішкою дивиться на ці бійки і не зупиняє. Інтелектуали натягують на обличчя суворо-агресивні вирази і обіцяють, що виконають заповіт Шевченка та окроплять кров’ю сподівану волю. Прокурорський меч літає над Україною, як сталінський сокіл. З вицвілих газет і пожовтілих антикварних брошур витягують ресурси застарілої ненависті та лакують її заздрістю, показуючи людям, які скуповуються на «секондах» і варять супи з кісток, «Розкішне життя» на «1+1», «Козирне життя» на ICTV та подібні їм «передачі-подразники».
Для чого це все? А щоб змантачити ще одну «революцію без наслідків». Після цього наступить «розрядка напруги», кілька покараних хуліганів і чиновників на кілька років сядуть у комфортні камери, а різнокольорові «дресировані радикали» остаточно закріпляться біля малих корит на місцевому рівні. Вся увага перекинеться на «відновлення стабільності і порядку». Тим часом священні русла головних фінансових потоків залишаться у благословенному спокої. Шоумени ж підіб’ють підсумки. У блогах розмістять красиві картинки. І приємне покращання зійде таки на наші ниви.
Comments are closed.