Сьогодні близько 80% краєзнавчих матеріалів про наше місто ілюструються з його колекції. На ХІ Національній філателістичній виставці його експозиція «Портрет цісарсько-королівського міста на поштівках 1898-1918 рр.» була удостоєна медалі рангу позолоченої. А фотоальбом «Івано-Франківськ на давній поштівці», який щойно з’явився у книгарнях, уже привернув неабияку увагу читачів. Знайомтеся – власник однієї з найбільших колекцій станиславівських поштівок, голова історико-краєзнавчого об’єднання «Моє місто» Зеновій Жеребецький.
 |
— Пане Зеновію, чому саме поштівки?
— Тяга до колекціонування передалась мені від батька, Йосипа Григоровича, який працював інженером, мав чудову бібліотеку та був відомим коломийським нумізматом. Проте, спочатку я захоплювався збиранням марок, філателією. Потім зацікавився поштовим обігом Галичини, зокрема, кореспонденцією австрійського та польського періодів. Серед них переважна більшість – ілюстровані поштівки з видами міст. Одразу скажу, що на перших порах збирав види старої, з дитинства рідної Коломиї.
— А як «присіли» на Станиславів?
— Цьому є декілька причин. По-перше, після закінчення у 1980 році факультету прикладної математики і механіки Львівського державного університету і року роботи на кафедрі я приїхав працювати до Івано-Франківська. Місто мені дуже сподобалось і швидко стало рідним. Потрохи почав цікавитися його історією. Пам’ятаю, як на початку 90-х мій друг Ігор Панчишин приніс фотокопії нотаток Михайла Головатого про вулиці Галицьку й Незалежності. Вважаю, що саме ті перші мої краєзнавчі студії і стали поштовхом до колекціонування станиславівських поштівок.
— Яка нині середня ціна старовинної поштівки?
— За Союзу можна було придбати і за два карбованці. Але з того часу ціни значно виросли. Сьогодні поштівки з видом старого Станиславова коштують від 100 грн. Задоволення не з дешевих. Хоча останнім часом є цікава тенденція. Якщо раніше листівки масово вивозили на Захід (у першу чергу до Польщі), то тепер відбувається зворотний процес. В принципі, зараз будь-хто може придбати поштівку через інтернет-аукціони.
— І скільки їх є у вашій колекції?
— Близько 1000 листівок австрійської і польської доби.
— Яка найцінніша?
— Для мене – та, якої ще не маю. (Сміється). Знаю про існування щонайменше 30 поштівок, які хотів би мати у колекції.
— А якби, не дай Боже, пожежа, то що б рятували в першу чергу?
— (Стукає по дереву). В першу чергу рятував би флешку. Ще у 2002 році, після виходу нині вже культового альбому «Наш Станиславів» я оцифрував колекцію та зробив копії на кількох дисках.
— Багато колекціонерів неохоче демонструють свої скарби. А ви чому вирішили оприлюднити колекцію?
— За своє життя я не раз був свідком, як після смерті відомих колекціонерів їхні нащадки за безцінь розпродавали плоди багаторічного збирання. Багато колекцій взагалі назавжди втрачено. З іншого боку, кожен колекціонер потребує схвалення і підтримки. Хтось показує свою збірку родичам чи друзям. Я вирішив ілюструвати поштівками краєзнавчі книжки. Сьогодні частини моєї колекції можна побачити у книжці Жанни Комар «Третє місто Галичини. Станиславів і його архітектура», виданнях серії «Моє місто» (це 30 книжок), альбомі «Наш Станиславів», часописах «Ї», «Галицька брама», навіть у Енциклопедичному словнику Івано-Франківська. Крім того, разом з видавництвом «Лілея-НВ» ми ініціювали випуск серії репринтних поштівок «Станиславів», яка користується попитом у мешканців і гостей міста.
— А про альбом ви мріяли давно…
— Дійсно, тепер однією мрією стало менше. Альбом вийшов у тій же «Лілеї-НВ». Це перший подібний проект такого рівня у нашому місті. До альбому увійшли 303 картки. При чому вони розміщені таким чином, що, гортаючи сторінки, читач ніби гуляє старим Станиславовом, плавно переходячи з вулиці на вулицю.
При упорядкуванні альбому я надавав перевагу поштівкам, які, крім зображення, мали текст повідомлення (до 1905 року заборонялося розміщувати текст на адресній стороні). Вони несуть позитивну енергетику і ностальгію. Пояснення до фото подані українською та німецькою мовами, що надає книзі втраченого шарму Австро-Угорської монархії.
Одразу хочу подякувати людям, без допомоги яких цей проект залишився би лише мрією. Це – видавець Василь Іваночко, дизайнер Олена Рубановська, автор передмови Іван Монолатій, перекладачі Юрко Прохасько, Галина Петросаняк і Василь Ткачівський, консультант Михайло Головатий і літредактор Ярослав Довган.
 |
— Книга недешева – 200 грн. Чи це не відштовхне потенційних покупців?
— Ціна повністю виправдовує якість. Альбом надруковано у київській друкарні «Оранта», яка вважається однією з найкращих в Україні. Раніше я брав участь у цікавому проекті з «Прикарпаттяобленерго», до 80-річчя заснування компанії. Результатом такої співпраці став елегантний фотоальбом «Історію творимо разом», до якого увійшли 30 поштівок. Довший час він був для мене певним взірцем…
«Оранта» цілком упоралась із задачею. Сьогодні ми маємо вишуканий подарунковий альбом, який із гордістю можна запропонувати іноземним делегаціям найвищого рівня.
— Найближчим часом ще щось плануєте?
— Уже є макет міні-альбому «Вітання зі Станиславова», до якого увійдуть 72 світлини (виключно горизонтальні), що не потрапили у попереднє видання. Цей альбом буде дешевшим, але, запевнюю, не менш якісним. Крім того, давно планую видати повний каталог станиславівських поштівок. А для цього мені потрібна допомога інших колекціонерів. Я завжди готовий до співпраці і розгляну будь-які пропозиції.
— І наостанок, що порадите колекціонерам-початківцям?
— Збирайте якісні електронні копії. Це заощадить кошти. А якщо вам усе ж таки кортить тримати в руках щось матеріальне, то раджу збирати листівки радянської доби – вони значно дешевші. До того ж, як не парадоксально це звучить, філокартія сучасного Івано-Франківська на сьогодні майже не вивчена. Маєте всі шанси стати першими.
