Є декілька категорій, до яких можна віднести людей з підкреслено радісними обличчями, незалежно кого вони бачать на сцені — чи то Бобула, чи то Вакарчука.
У них є серйозна місія. Вони показують, що ця зірка на сцені ще в стані викликати в когось позитивні емоції. Таких людей завжди багато на халявних заходах з приводу Дня міста або подібних. Вони стовбичать з самого ранку, щойно заспані техніки починають будувати сцену. З розсіяними фейсами мерзнуть або навпаки — шкваряться на сонечку годин зо п’ять до початку репетицій. Криками, що в стані вивести з Мавзолею дєдушку Леніна, зустрічають кожного музиканта і техніка на сцені, тому що дуже в курсі — як виглядають їх ідоли. Вони — колекціонери. Ці люди мають блокнотики, де кожна сторінка відведена під автограф якоїсь зірки. Фотографії зірок далеко не кращої якості, взяті в основному з жовтих газет, наклеєні на кожній сторінці. Зірка має підписатися строго під своїм фото. Не дай Боже, ти підпишешся під кимось іншим, можеш вважати, що став причиною інфаркту. То саме, якщо вилізеш за рамки призначеного тобі місця на підпис. Все має бути точно. Зірки дуже часто не розуміють, яка велика честь підписатися під фоткою, на якій тебе підловили в дуже сумнівному ракурсі якісь містечкові папараці.
Другу когорту назвемо пивні фани. Це тусовочного вигляду чувіхи й чуваки, які з незнаних причин втесуються в довіру до навколоартистичних кіл і виринають завжди в той момент, коли ти не чекаєш їх побачити. Вони не заважають своєю присутністю, потягуючи з банки халявне пиво, по‑колєжанськи підморгують тобі з усе розуміючою посмішкою. Вони проводжають тебе на сцену, а потім зустрічають з тим же пивом у руці. На цьому їх місія закінчується. Вони пропадають з виду. Скоріше за все — пересуваються в гримерку до наступного виконавця.
Фотоманіяки (ФМ). Є люди, які можуть фотографуватися вічно. Навіть не їсти, і не ходити в туалет. Вони нападають на зірку по‑різному, але завжди настирно напираючи на груди. Дуже часто вони таскають зі собою цілий виводок сопливих діток і пробують всадовити їх всіх здивованій зірці на коліна. Діти кричать і ревуть через те, що їх віддали незнайомій тьоті чи дяді. А мама з татом, випромінюючи мільйони рентген своїми жовтозубими посмішками, толочать нових і нових представників своєї родини тобі на коліна. Ти вириваєшся з їх обіймів увесь у соплях і слині від численних поцілунків, яких вони не жаліють для кумира. ФМ ще характерні ще й тим, що можуть вийти з фотоапаратом прямо на сцену на середині пісні і вибудовувати там сюжет своєї фотосесії, наприклад, з твоїм мікрофоном у своїй руці.
Сексуальні фани (СФ). В основ-ному це, звісно, дівчата. Вони відрізняються надмірно яскравим прикидом. Їх видно здалека. На концерті, як правило, їх не побачиш. Вони появляються за три пісні до кінця, виглядаючи жирно підведеними очима з зеленими лінзами свою чергову жертву. До їх обов’язків входить перепробувати чим більшу кількість зірок в умовах, максимально наближених до домашніх. Як правило, справжню зірку здобути досить важко, і тому СФ задовольняються кимсь із учасників групи або техніків. Це дає менше балів, але також котується і записується в реєстр. Ядовито-рожеві колготки, фіолетова спідничка і жовтий светр, з-під якого видно чорний ліфчик, — це чотири необхідні атрибути, щоб бути записаним в їх гурток.
Ну і насамкінець окрема категорія — Справжні фани.
Вони приходять на сольні виступи, знають твій репертуар краще від тебе самого, мають усі альбоми і доставляють море радощів артисту, хором співаючи напам’ять. Заради них хочеться щось робити і залишати достойні сліди на цій землі. Їм величезне «Дякую!» від імені всіх артистів за відданість і любов!
