Нам рідко коли вдається побачити народження «чистого зла». Воно має свою таємницю беззаконного народження. Таємницю, до якої важко добратись. У фільмах жахів майже завжди виникає така ситуація, коли головні герої, тероризовані привидом, монстром або ж маніячною вихователькою дітей, починають вишукувати: звідки ж вилізло оте «чисте зло», котре так радикально псує їм життя. Кінош-ні герої після довгих поневірянь і помилок врешті-решт знаходять адресу батьків привида (монстра, виховательки) і відправляються досліджувати чорноту, яка породжує темряву.
За адресою знаходиться стара будівля. Її вікна забиті гнилими дошками, а квітник безнадійно заріс триметровими бур’янами. Останні 200 років вона виставлена на продаж. Варіант – уже продана нецікавим невдахам, які в момент появи головних героїв мирно висять на мотузках з висолопленими язиками. Навколо ферми розкинула свої галявинки сільська ідилія.
Перед тим, як рішуче увійти до зловісної будівлі, головні герої повільно обходять її периметр. Знімальна камера повзе за ними, фіксуючи героїчні мармизи та зарості бур’янів. Звучить тривожна голлівудівська музичка. Ми вже готові до того, що монстр-привид-мстителька зачаїлися саме тут. Вони ось-ось вистрибнуть з мишачої нори, курника або злізуть з пальми, тримаючи в зубах портативну атомну бомбу.
Закони жанру невблаганні. Ніхто нізвідки не вискакує. Кіношне зло рідко повертається до свого гнізда. А якщо й повертається, то ненадовго й ще до прибуття головних героїв. Й виключно задля приколу з повішенням нових власників старої будівлі. З іншого боку, візит до родового гнізда зла ніколи не буває даремним. Головні герої знаходять там пояснення природи зла. Переважно ці пояснення смішні та одномірні. Це може бути шкільний щоденник серійного вбив-ці, до сторінок якого приклеєні шкірки замордованих хом’ячків. Або ж колиска двоголового мутанта відповідної форми.
Головні герої на хвилину застигають у задумі. Їхні скупі сльози зволожують шкірки хом’ячків, руки обмацують підголівники, на яких колись відпочивали обидві голови двоголового немовляти. Головним героям у ці моменти трапляються помічні видіння. Шкурка хом’ячка допомагає вирахувати номер мобільного телефону маніяка, а факт двоголовості наводить на думку про застарілий конфлікт у роздвоєній особистості привида.
Потім ці підказки допоможуть знайти двоголового злочинця, що успішно маскується під учасницю районного конкурсу краси. Вбивцю хом’ячків і більших істот, що вистежує свої жертви під маскою старенького лікаря-гомеопата. Зрештою, після всіх тих фільмів, зло вже має знати: треба безжально палити щоденники і колиски.
Знищення всіх двозначних маркерів дитинства є бажаним актом також для політиків. У демократичних країнах кожного, хто змагається за здобуття влади, чекає «соціальний рентген». Фатальним для кар’єри тут може виявитися що завгодно. Скажімо, журналісти знаходять у дитячому щоденнику політика запис: «Сьогодні виявилося, що я вже тиждень ходжу в шкарпетках різного кольору». Фатальність цієї фрази зовсім не в тому, що стає відомою звичка політика носити шкарпетки до їхнього повного задубіння. Зло криється у тому, що різні кольори шкарпеток є ознакою відьмацтва. Середньовічні інквізитори, які професійно розумілися на таких речах, палили відьом за носіння одної панчохи та за панчохи різного кольору. Відсутність симетрії, подейкують містики, є втіхою для ворога роду людського.
А досконала симетрія є голов-ною ознакою родового гнізда добра. Тому того добра так мало у цьому світі.
Comments are closed.