Проституція як усесвіт

Володимир Єшкілєв Є такі замацані альбомчики, які дають погортати і не дозволяють брати з собою. У фацета, що показує альбомчик, непереконливо байдужа мармиза, спіт­ніле чоло та бігаючі очі. «Ви дивіться собі, вибирайте», — дозволяє він. І починаєш гортати сторінки з фотографіями різного розміру та якості. Від нашвид­куруч підрихтованих прямокутників з випускних альбомів до продукту фотосесій з високим рівнем відвертості. Гортаючи замацаний альбомчик, зовсім ненавмисно робиш маленькі відкриття. Психологічні, життєві, навіть світоглядні. Місто ж невелике, розминутися в ньому нелегко.

Вже на третій сторінці бачиш фотку студентки, яка каже всім, що вчиться у Києві на арт-менеджера. На п’ятій — офіціантки із дешевої кафешки. Ось посміхається колишня дружина приятеля, ось заклично вигинається перед об’єктивом знана богемна тусовщиця, а це лежить на канапі у мегакуцому бікіні постійна завсідниця нічного клубу, де роблять пристойні лонги. Зупиняєш погляд на якомусь фото, і уважний фацет повідомляє, що це професійна модель (брехня) зі Львова (повна брехня) і тому коштує вона аж 400 «зелених». І тут починаєш розуміти справжню схему нав­колишнього буття. Та навіть щось там узагальнювати. Щодо невідворотних змін, котрі спіткали некнижний світ.

Телевізор додає до тих узагальнень інші повчальні картин­ки. Ось відомий політик розповідає зовсім протилежне тому, про що розповідав минулої осені. У того політика чесні очі і щира емоційна жестикуляція. Він через кожне речення повторює слова «європейський шлях», «наш народ», «люди, що постраждали від кризи», «наша фракція не допустить». Десь відсотка півтора від числа телеглядачів мали би пам’ятати, що той політик з чесними очима колись мав проблеми з правоохоронними органами. Проблеми виникли через кришування ним незаконних валютних операцій. А потім революція списала всі його гріхи.

Тепер колишня валютна криша офіційно підробляє чи то євроінтеграцією, чи то участю в політично-розважальних шоу. Але це, як усі розуміють, не головна стаття його заробітків. Політик входить у фракцію. Себто, в таке згромадження подібних йому приматів, котре створене, серед іншого, для ефективнішої торгівлі депутатськими голосами. Не виключено, що його фракція також має свій альбомчик. Можливо не з фотками (ну кому вони потрібні?), а з іншими елементами бази даних за персоналіями.

Іноді на політичному шоу поряд із членом фракції сидить державний чиновник якогось там страшного рангу. Його теж час від часу мають за гроші разом з печаткою, яку він тримає у сейфі. А його начальників так само — разом з усіма печатками, сейфами, портретами, телефонами та іншою атрибутикою — конкретно має грошовита міжнародна структура. Та вже справжній жах бере за барки, коли спробуєш уявити собі тих глобальних пуцованів, котрі мають за гроші й саму ту міжнарод­ну структуру.

Світ хоче за будь-яку ціну і далі якісно жити та весело розважатися. І чим глибша криза, тим гострішим стає це бажання. Але раніше світом бігали дешеві гроші, надруковані добрими американцями для народів, що неспинно прямують до поваги людських прав. Тепер їх немає (поки що грошей, а не прав). Упс. Тому все нові й нові широкі маси починають займатися проституцією. Від класичної форми (з альбомчиками) до високоорганізованої політичної.

Не виключено, що проституція є галактичним феноменом. Така думка відвідує після перегляду американського мультика «Zuma. Tales of a Sexual Gladiator», поки що чомусь не забороненого американською комісією з питань моралі (якщо така взагалі існує під їхнім небом). Принаймні за пригодами фантастичної міжзоряної путани Зуми спостерігати цікавіше, аніж дивитися засідання Верховної Ради, або ж «Свободу слова» із сюжетами, що за суттю мало чим відріз­няються від походеньок Зуми і компанії. Щоправда, від космічної Зуми людям нашої доби жодної шкоди не передбачається, на відміну від її високоорганізованих земних колег. З якими в неї, якби вона раптом вийшла з віртуалу в життя, не виникло б ніяких світоглядних  розбіжностей.