Володимир Єшкілєв Телефільм перервано черговим рекламним блоком. Цього разу його герої завзято поборюють суху шкіру на ногах. На екрані ціла родина від малого до старого захоплено тре п’яти скребачкою «Пед Егг» і кошмарить неправильні нігті набором «Пед Шейпер». Автори реклами переконують мене, що рішення багатьох (якщо не більшості) життєвих проблем впирається у бридкі нарости сухої шкіри. Мені показують, як зручно ота відшкрябана суха шкіра збирається у приємному на вигляд шкірозбірнику скребачки «Пед Егг». А перед цією пед-рекламою показували батальйон товстих унітазних мікробів, яких безжально змиває жовтуватий миючий засіб. А ще перед тим хтось мився пречудовим шампунем і посміхався на всі тридцять три зуби. А ще до того виявилося, що слуховий апарат підсилює навколишнє матючиння аж до 50 децибел. Й не менш приємно стирчить із вуха.
У телевізорі панує побутовий натуралізм. Все більшу частину свого екранного існування герої серіалів проводять у ванних кімнатах, сидячи на унітазах, сидячи біля унітазів, встаючи з унітазів і прямуючи до них. Щоправда, сам процес витікання-витискання фекалій нам поки що не демонструють. Але високоестетичний процес блювання вже майже легалізовано. Скажімо, уся остання серія «Доктора Хауса» була «присвячена» поверненню напівперетравленої їжі через рот. У позитивних персонажів, як мені здалося, колір блювотини був жовтуватим, у персонажів із невизначеним статусом — зеленкуватим. Це випадково, чи варто підозрювати приховане зомбування? Може таємна світова «матриця» вже потроху готує розподіл гомо сапієнсів на нові касти: жовтоблювотних і зеленоблювотних? Слава глобальній мегабулімії! Ми схуднемо і збережемо більшість нижніх клапанів від зайвих напружень.
Коли це все почалося? Кажуть, що так звана «реабілітація тілесності» почалася в розвинутих країнах у сімдесятих. Промоутерами цього процесу, зрозуміло, виступили не митці і не філософи, а компанії, що виробляють засоби гігієни та обладнання для ванних кімнат. Їм було потрібно актуалізувати телерекламу. Одночасно почався «естетичний наступ» унітазів в ігровому та «високочолому» телевізійному продукті. Врешті-решт філософи запитали: а чи є, взагалі, якась різниця між високочолим творчим продуктом і простою кічухою. Посполиті подивилися в телевізор, побачили і там, і там унітази і розгублено відповіли: «Нема!» Окремі естети мають іншу думку. Але в цих окремих естетів нечасто беруть інтерв’ю. Тому вони зі своєю окремою думкою сидять, скажімо так, навіть не на унітазі.
Тілесність реабілітована. Правила політкоректності тепер не забороняють шморкатися і пердіти в присутності салонної публіки. Деякі відсталі старпьори ще встидаються, але це — пережитки минулого. До пережитків тепер намагаються записати навіть Римського Папу, який ледь не підірвав бізнес виробників презервативів на цілому Африканському континенті. Солідні пацани вже вклали у ті помічні гумки мільярди баксів, а Папа каже «ніззя»! Тепер, як наслідок, увесь Інтернет — в карикатурах на Бенедикта Шістнадцятого. Чим вам не перемога реабілітованого тіла над нереабілітованим духом? А тим часом в телевізорі з’являються усюдисущі «ретон» з «ретоною». Ви ще не приклали до хворого суглоба запатентоване джерело корисного випромінювання? У вас не хворіють суглоби? То прикладіть собі до… всього. Воно ж корисне, це випромінювання, чи не так? От і прикладайте. Дивитися телевізор процедура не заважає.
А між тим, незважаючи на всі зусилля «ретонів», салонів краси, захисних гумок і чистих унітазів, ота наша тілесність невпинно занепадає, старіє і руйнується. Бо такою є властивість усього тілесного. Нетривке воно. І кожна реабілітація тілесного є реабілітацією нетривкого. Може у цьому теж є сенс? Адже нам колись проспівали, що треба триматися за ту невловиму мить, яка мешкає між минулим і майбутнім (есть только миг между прошлым и будущим!). Ми й тримаємося. Тільки раптом хтось може зробити маленьке відкриття, що замість тої оспіваної «миті» він тримається лише за накривку унітазу. Блискучого унітазу, ретельно вимитого популярним засобом і напахченого «брефом». І що ніякого іншого вищого сенсу цей унітаз не має. Себто, в нього є один прямий сенс: сідай на нього і роби свою справу. Один єдиний сенс. Як і у всієї тієї глобально реабілітованої тілесності.
Comments are closed.