Володимир Єшкілєв Одним з найнапруженіших пошуків, що їх коли-небудь здійснював колективний розум людства, був пошук відповідей і знаків щодо терміну і часу пророкованого Виповнення часів. Себто про те, скільки направду століть Вищі Сили відміряли нашій цивілізації для здійснення накресленого на небі плану. Значущою знахідкою у тому пошуку стало вчення про «Світовий тиждень».
Тема Світового тижня хвилювала небуденних містиків і метафізиків. Особливу увагу цьому вченню приділили ті з християнських містиків, котрі досліджували знамениту 20 главу Об’явлення Іоанна Богослова, де пророкується Тисячолітнє царство праведників, яке має настати перед остаточним завершенням світової історії, загальним воскресінням мертвих та Страшним Судом.
Тисячолітнє царство як останній «День перед Богом» тлумачили упорядники «слов’янської Книги Еноха», самочинно перекладеної невідомими містиками часів литовського панування. Переклад робився з невизначеного іудейського списку і доповнювався оригінальними пророцтвами. Історичний вік людства вони числили у сім тисяч років, а «восьмий день» згадували як синонім вічності. В польсько-українських масонських джерелах ще під вісімнадцятим століттям згадуються таємничі «брати Восьмого дня», які ховали у печерах на півдні України залишки неймовірно древньої мудрості, принесеної зі Сходу. Згадуються також їхні таємничі астрономічні таблиці, що нібито містили карти зоряного неба майбутніх часів. На цих картах Полярна зірка Восьмого дня у день зимового сонцестояння координатно співпадає з «Мечем Оріона».
Не пройшли повз тему Світового тижня і церковні авторитети. Один із найшанованіших Отців Церкви, Святий Григорій Ніський писав: «Коло часу, у якому вичерпається течія теперішнього світу, замкнено сімома днями. Тому час до кінця світу вимірюватиметься «седмицею», а майбутнє життя не матиме жодного виміру, бо тоді буде день восьмий» (Макарий (Оксиюк), митрополит. Эсхатология св. Григория Нисского. Киев, 1914. С.390). Цей пасаж святого Григорія не дуже то й в’яжеться із «Строматами» іншого Отця Церкви св. Климентія Олександрійського, який писав про «вічний спокій» як сьомий (а не восьмий) період Світового циклу: «Час, що обраховується шістьма періодами, повертається у вічний спокій» (4.25).
В згадуваному вже Посланні апостол Варнава пише: «Господь приведе всі речі до завершення, через 6000 років кожна річ прийде до виповнення й буде покладено спокій усім речам» (15.4).
Близька до цього числення також раввінистична традиція. Ребе Абаху (помер близько 310 року н. е.), сучасник р. Шмуеля Великого і р. Нахмана бар Іцхака, казав: «7000 років, як кажуть: «Як наречений радіє нареченій, так буде радіти тобі Бог твій» (Іс. 62.5). Як дні весільних свят складають сім днів, так і дні Месії 7000 років, адже день Господній дорівнює тисячі років».
Дехто стверджує, що ми тепер живемо у Світовій П’ятниці. Тому, мовляв, усе так паскудно. Найрадикальніші коментатори взагалі говорять про «нічну добу» людства, себто про ніч зі Світового Четверга на Світову П’ятницю. Саме у ніч проти шостого дня тижня (рахуючи за гностиками від першого дня — неділі) у повну силу вступають віщі сни, оманливі видіння, блукаючі дзеркала і ефірні лабіринти. Людство заколисано технологічними співами, бачить казкові сни і не знаходить свого відображення у мандруючих дзеркалах. Пробуджені монстри чатують на непередбачливих.
В цей зрадливий передранковий час людство опосіли сумніви. Воно занурилося у рожевий туман життєвої насолоди й час від часу здригається крізь сон, чуючи вибухи і пророцтва. Світанок нових імперій на Сході ще не підриває всевладдя атлантичних технократів. Котування на світових біржах ще не обвалені колапсами ринків. Медійні гіганти все ще транслюють політкоректні новини, мильні опери і веселі мюзикли, де добро безугавно перемагає зло. Але ранок Світової П’ятниці неминуче наближається до сплячого людства. Дорожчає нафта і важчають військові орбітальні апарати.
Скоро над обрієм зійде Сонце Шостого дня. Щасливого нам пробудження.
