Президент народного футбольного клубу «Ураган» Олександр Бубен – про секрети успіху, плани команди та перспективи футзалу в Україні.
— Пане Олександре, дев’ять років «Ураган» вже є у футзалі, і нарешті став чемпіоном. За цей час клуб пережив різні часи. Як вдавалося зберігати мотивацію, розвиватися? Адже наразі футзал – справа неприбуткова.
— Взагалі в наших умовах про прибутковість спорту говорити рано, а у футзалі – тим більше. Дійсно, шлях до чемпіонства не був легким, але він був цікавим, насиченим. Як розвивався клуб, так розвивались і люди, які працювали в ньому, і я також. Спочатку, як людину амбіційну, мене кидало з боку в бік: якщо не виграємо, то треба швидко приймати рішення, звільняти тренера чи депреміювати гравців. Знаєте, ми перекладали на клуб багато бізнес-моделей, і не скажу, що всі рішення були вдалими. Але з часом ми зрозуміли основи, на яких базується успіх, – зараз вони вдосконалюються.
 |
— Ви хочете сказати, що знаєте оптимальну модель?
— Є бачення, як рухатись далі, і тут я не винайду колеса. Дуже дієва річ – коли немає конфліктів у колективі, коли всі викладаються на тренуваннях та іграх, а також постійно вдосконалюються. Другий момент – матеріальне стимулювання. Є преміальна частина, яка націлює гравця викладатись у кожній грі. Також є преміальні фонди на колектив – за здобуття певних нагород і титулів. Маємо систему штрафів, що спрямована на підтримку професійного ставлення до справи та більше стосується дисципліни.
— Цього сезону «Ураган» вперше залучив легіонерів. Що це дало?
— У наших бразильців найкраще проявилися чемпіонський характер і професійне ставлення до справи. Їхня програма на кожен день мала три складові: сім’я, тренування, додаткові заняття в залі. Тут не було місця святкуванням із пивом, дискотекам тощо. Коли всі йшли, вони залишались і далі працювали за своєю програмою, бо добре знали, що їм потрібно. Дуже приємно, що частина гравців також перейняла цей підхід. То була нова кров у колективі, й команда почала швидше прогресувати.
— Але ж це, напевно, лише один із чинників успіху?
— Ще один фактор – це роль головного тренера. Сергію Гупаленку доводилося дуже важко, коли він переходив із гравця в роль тренера. І зараз я підтримую його бачення подальшого розвитку команди. Мені також імпонує його бажання постійно вчитися, не залежно, від кого він отримує ті чи інші знання.
Важлива складова – це постійна підтримка наших футболістів і тренерів з боку їхніх сімей. І не можна забути вболівальників. Мені дуже приємно, що фан-клуб розвинувся у серйозну організацію, яка змогла забезпечити нам підтримку на непростих матчах проти «ТВД» і «Єнакієвця», тим більше поїхати й підкорити Львів. Це було феєрично і заслуговує на велику подяку.
— Цього сезону у Вищій лізі ввели плей-офф. Чи готує щось нове Асоціація міні-футболу України?
— Недавно в Асоціації відбулося засідання президентів клубів. Учасники прийняли, думаю, доленосне рішення про створення Об’єднання професійних футзальних клубів. Його робоча назва – Екстракласа. Це буде своєрідний аналог футбольної Прем’єр ліги та баскетбольної Суперліги. Клуби самі обиратимуть керівні органи ліги, що унеможливить будь-які нарікання на непрофесійність цього керівництва. Перспектива є також у розвитку самого бренду Екстракласи – за рахунок майбутніх прибутків від реалізації прав на трансляції матчів та інших доходів. Але зараз нас чекає кілька складних років становлення, коли треба буде інтереси об’єднання ставити вище особистих.
— На церемонії закриття сезону пролунали заяви Олександра Сича та Віктора Анушкевичуса про будівництво спорткомплексу. Це було предметно?
— Якщо людина такого рангу говорить, що готова долучитися до проекту, думаю, це не порожні слова. Це результат як спортивних досягнень клубів, так і роботи лобістів. Ми маємо розуміти, що Палац спорту – це майданчик для проведення шоу, і не тільки спортивних, який міг би комфортно розмістити 3-5 тисяч глядачів. Тобто це будівля не стільки для спортивних команд, скільки для мешканців міста. Тому відсутності внутрішньої мотивації для мера чи депутатського корпусу я не бачу. Кожен знайде свою улюблену команду, тим більше, що є «Говерла», «Ураган», думаю, відродиться волейбольний «Факел», є амбіції в гандбольних, хокейних команд, розвивається теніс. Якщо навіть залишити збоку спорт, то найбільший концертний зал Івано-Франківська, драмтеатр, має до 1000 місць. Думаю, це стримує багатьох зірок від поїздки до нашого міста.
Але коли Віктор Анушкевичус заявив, що може відібрати землю у приватного капіталу, така фраза мене насторожила. В такому разі інша сторона природно захоче захистити своє право власності, й це може перейти у затяжний процес. Тому боюсь, щоб це не було сказано лише тому, що зібралося багато людей, і вони хотіли таке почути.
Ще одне цікаве формулювання мера – віддати землю НФК «Ураган». Стратегія розвитку нашого клубу наразі не передбачає утримання великого Палацу спорту для суспільних інтересів. Інвестиції клубу підуть на розбудову тренувальної бази, де була б можливість займатись юними ураганівцами. Ми завжди будемо допомагати лобіювати цей процес, аби залучити кошти держави чи громади, можливо, допоможемо профільними речами з енергозабезпечення. Але бути генеральним інвестором – це нереально.
Мені здається, що об’єктивнішим був Олександр Сич, коли сказав, що готовий зустрітися на нараді з усіма зацікавленими сторонами. Думаю, ми приймемо в ній найактивнішу участь.
— Зі званням чемпіона «Ураган» отримав право на виступ у Кубку УЄФА. Заявка вже подана?
— Так. Тепер необхідно запросити інспектора, щоб він оглянув нашу споруду і дав чітке бачення, що потрібно зробити, аби Івано-Франківськ прийняв один з етапів цього турніру. Тоді ми все порахуємо та чесно скажемо, чи зможемо це зробити, чи будемо їхати на матчі до інших держав.
— На церемонії нагородження «Урагану» ви згадали про плани створення дитячої футбольної академії. Розкажете детальніше?
— Усі українські команди стикаються з проблемою відсутності ринку українських гравців. Лише луганський «ЛТК» останнім часом є джерелом поповнення молодими кадрами, бо вони пішли шляхом створення своєї академії. Є школи ще при кількох клубах, але цього мало.
Я бачу це як певну інфраструктуру, де працював би фаховий тренерський склад, щоб були селекціонери, які б їздили Україною в пошуку талановитих дітей. Можливо, будуть залучатися фахівці з Росії, Іспанії, Бразилії. Буде багато складних організаційних моментів, але шлях долає людина, яка йде, а не просто про це думає.
— Звучить сильно, але фантастично…
— Добре, поговоримо про фантастику. Коли людина займає якусь впливову посаду і будує плани відносно громади чи бізнесу, тут, власне, не можна бути скромним. Треба ставити масштабні плани. Якщо цього не робити, то в бізнесі можна все життя торгувати «семечками», а при владі – вічно робити ямковий ремонт доріг та латати каналізацію. Потрібно мислити та мріяти масштабно. Саме цього не вистачає деяким нашим людям, які мають масштабні посади, а мислять, вибачте, дріб’язково.
— Які плани має «Ураган» на наступний сезон?
— Ми вже обговорили це з головним тренером. Деякі гравці, в яких закінчилися контракти, покинуть команду, з деякими ведемо переговори про продовження угод. Декого ми вже придбали. У заявочному списку точно буде наш молодий вихованець Тарас Королишин. До Кирила Ципуна приєднаються два молоді воротарі. Також буде підсилення із Бразилії. Найближчими днями ця інформація з’явиться на офіційному сайті «Урагану».
З 5 липня команда відправиться на перші тренувальні збори в Кароліно Бугаз. Потім 24 липня до команди приєднаються бразильці, і всі разом вони вирушать на другий збір до Польщі та товариський турнір. Зараз вже ведемо переговори з чемпіоном Росії московським «Динамо» про серію спарингів у серпні, щоб подивитися на рівень, вищий за український футзал, адже потрібно готуватися до Кубка УЄФА.
Також «Урагану» не вистачає генерального директора, тобто людини, яка би зранку до вечора займалася тільки розвитком клубу. Думаю, що протягом двох тижнів ми цю людину представимо.
Крім того, не вистачає ще одного партнера, який би долучився на правах генерального партнера і робив інвестиції в інфраструктуру, розвивав команду європейського взірця. Тому що, на жаль, наші клуби починають відставати від закордонних: бельгійських, іспанських, італійських. Тому запрошую всіх охочих до перемовин. Готовий поступитися навіть посадою президента – головне, щоби прийшла людина, яка вірить і любить цей вид спорту.
