На Прикарпатті 14 років поспіль проводиться спортивно-мистецьке свято «Ніка». Стільки років — це вже історія. А якщо взяти до уваги, що кожен із номінантів — це особистість, яка прославила Україну в Європі чи у світі, а як мінімум — область на всю Україну, то не віддячити цим людям хоча б нашою увагою було б великим гріхом. Одним із найтяжчих гріхів є невиплата людині чесно заробленого.
У далекому 1999 році творчу ідею Ганни Карась та Ореста Оклієвича почув і підтримав міський голова Зіновій Шкутяк. Саме з їхньої легкої руки народилася «Ніка». Чому саме «Ніка»? У першу чергу тому, що у грецькій міфології Ніка є богинею перемоги. А стосовно спорту й спортсменів це навіть дуже пасує.
Номінантів завжди обирав незалежний оргкомітет — за результатами виступів у минулому році. Їх нагороджували статуеткою «Ніка». З 1999 по 2006 рік церемонія мала статус міської. Але кількість достойників, які мешкають у місті, не була безкінечною, тим більше, що, згідно з правилами свята, статуетку можна отримати лише раз. Тому з 2007 року «Ніка» набула обласного статусу, що розширило географію нагороджених. За 14 попередніх церемоній цю статуетку отримали 253 людини. Її вручають у таких номінаціях: команда року, клуб року, вчитель року, меценат року, відкриття року, ветеран року, журналіст року, спортивна сім’я року, за волю до перемоги (інваспорт), спортсмен року і тренер року.
Так було щороку, крім минулого, бо тоді ми відзначали 20 років створення Національного олімпійського комітету України (НОК). Нагороджували тільки тих, хто за ці роки брав участь в Олімпіадах, і тих, хто їх підготував. Тоді нагороди отримали 39 атлетів. А тепер додамо учасників Олімпіади в Лондоні, тож маємо 47 спортсменів. Є ким пишатися!
Церемонія традиційно відбувалася 20 січня в облмуздрамтеатрі. Її завжди проводили спільними зусиллями — місто, область, партнери й меценати. Останні два роки вона відбувається під патронатом НОКу та облради. Витрати це — немалі. Минулий рік був найважчим, і поки ми закупили статуетки, поки знайшлися ті, хто погодився оплатити приїзд естрадної зірки, настав квітень. Але вважаю найголовнішим, що церемонія таки відбулася. Цьогоріч «Ніці» — 15, ювілей, але на фоні кризи та тотальної байдужості провести її буде складно. Але вона відбудеться: чи в березні, чи в травні, чи навіть у жовтні. По крихтах зберемо кошти та зробимо для краю свято, квитки на яке, до речі, ніколи не продавали за гроші.
Маємо ким пишатися і що показати гостям. Окрім спортивної еліти, у нас завжди виступають зірки естради. Вже були: Тарас Петриненко, Валентина Степова, Кузьма Скрябін, Руслана, Павло Табаков, Наталя Валевська, «Гармонія Нобіле», квартет «Явір», «Пікардійська терція», «Хвилю Тримай», Світлана Весна.
Гостей багато і всіх їх треба комфортно розмістити й нагодувати. Маємо гостинного господаря — «Парк Готель». А в них є в меню одна страва, яка ще жодного відвідувача не залишила байдужим, — жульєн з грибами.
Отож готуємо жульєн, французьку страву до святкового столу. Та, зважаючи на легкість приготування, його можна робити і в будні дні. Грибочки можуть бути і свіжі, і мариновані, і сушені. Але свіжі, почищені та порізані на тонку соломку, таки краще віддадуть смак страві. Якщо хочете додати м’ясо, то це має бути куряче філе або м’ясо з гомілки (також тонкими смужками). Цибулю ріжемо напівкільцями. Заправляють соусом зі сметани, загущеної яйцем, або муки, підсмаженої з маслом і молоком.
Ми готуємо класичний жульєн на сметані, з курятиною та грибочками. Обсмажуємо цибульку до прозорості, додаємо курку та гриби. Трохи солимо-перчимо, смажимо до готовності, гасимо вогонь. Змащуємо маслом кокотнички, закладаємо в них усе, що смажили, посипаємо тертим твердим сиром і ставимо в розігріту до 200°С духовку на 10-15 хвилин. Готовність визначаємо за золотою скоринкою присмаженого сиру. Є скоринка — гайда до столу!
Аби приготувати, нам знадобиться:
гриби — 500 г,
куряче філе — 500 г,
сир — 200 г,
цибуля — 200 г,
масло — 200 г,
сметана — 300 г,
сіль, перець.
Смачного!
Comments are closed.