Його шлях у шоу-бізнес почався з франківського КВНу, а нині Микола Куцик працює редактором каналу «1+1». Про закулісся телешоу, про те, як живеться нашим у столиці та чому вони тікають з рідного міста він розповів «Репортеру».
 |
— Миколо, до скількох «плюсівських» проектів ви доклали руку?
— Важко сказати. Адже є такі, в яких я вже все зробив, і вони якраз ідуть. Це «Краса по-українськи», «Пекельна кухня-2». Останній тиждень ми поновлювали «Дикі та смішні». Цього понеділка стартували «Зірки в опері». Скоро буде в ефірі «Магія».
— Взагалі, як потрапили на канал?
— Все почалося, як це не банально, з КВНу. Грати я почав у далекі 90-ті. На всеукраїнських іграх познайомився з хлопцями із команди «Три товстуни». І був серед них такий Олексій Бланар. Потому наші команди порозпадалися, але ми продовжували працювати разом в інших проектах. Десь два з половиною роки тому Олексій пішов працювати шеф-редактором на «1+1». З того часу залучав до різних проектів і мене — як дописувача. А потім ми уклали угоду на серіал «Домашній арешт», який треба було писати на місці — у Києві.
— І ви там лишилися?
— Керівництву каналу та «Sony Pictures», яке перевіряло серії, вони сподобались. Але на етапі зйомок щось пішло не так, тож глядачам показали лише кілька серій. Паралельно ще працював над програмою «ГПУ». Це все дало мені можливість зачепитися. З грудня позаминулого року я працюю у штаті каналу редактором.
— Якщо «на пальцях» — у чому суть вашої роботи?
— По різному. «Краса по-українськи» — писав тексти для Юрія Горбунова. Так само й на першому сезоні «Голосу країни» — ми писали для всіх ведучих. А на «Пекельній кухні-2» вже треба було придумувати конкурси, розписувати нюанси…
— До речі, «Пекельна кухня-2» буде схожа на першу?
— Вона інакша. По-перше, нам хочеться вірити, що вона буде цікавішою, бо першою ми не займалися. У другій більше інтриги, там буде сильне протистояння чоловіків і жінок. Зрозуміло, удома кухня — жіноче царство, але на професійній таки більше хлопців. Навіть по кастингах видно — чоловіків-профі приходить значно більше.
— Під час зйомок спілкувалися з ведучими, учасниками?
— З ведучими — так, з учасниками — майже ні. Є лише кілька людей, які мають право з ними спілкуватися.
— Тоді про ведучих. У житті вони дуже відрізняються від своїх екранних образів? Чи такий уже «злий шеф» Арам Мнацаканов?
— Це найдобрішої душі чоловік, він закохує у себе. І всі учасники, навіть ті, яких він по виганяв з шоу, все одного його люблять.
— А Юлія Висоцька та Сергій Гусовський?
— Висоцька більше імпровізує, має таке вміння. Якщо Арам детально готується, продумує варіанти, то Юлія більше покладається на імпровізацію. Щодо Гусовського — то це інтелігент до мозку кісток. Він завжди підтримує учасників, навіть коли інші критикують страву, то він завжди знайде у ній родзинку, за яку похвалить.
— У шоу є прикарпатські кухарі?
— Так, одна учасниця з Івано-Франківська, звати її це Антоніна Носко.
— Вам доводилося пробувати те, що готує «пекельна команда»?
— Звісно. Часто приходили на вечерю у «Пекельну кухню». До речі, там Гусовський і Мнацаканов часто розповідають про кулінарні ази. От ви знаєте, чому підливу з кролика не можна готувати з білими грибами? А тому, що це дуже сильний продукт, і він переб’є смак і аромат кролика. Або ж деруни… Якщо туди кинути не просто яйця, а спершу тільки жовтки, а білки збити та легко вводити ложкою, тоді вони виходять нереально пухкі…
— Після всього не беретеся вчити дружину готувати?
— Та вона туди частіше від мене ходила — з подругами, знайомими, одного разу навіть з мамою, яка приїхала в гості. Щоправда, їм тоді не пощастило, тільки салат попробували. Так буває — команда програла, кухню закрили і все: шановні гості, ідіть додому голодні. У таких випадках завжди радує Сергій Гусовський — якщо у залі є діти, то він обов’язково знайде кожному по десерту.
— Трохи про «Зірок в опері»?
— Це наш український проект, який по нашій картці вже зробили й запустили в Росії. Наші свій довго «вилизували», бо він має бути, як «цукерочка». Проект дуже красивий, було приємно над ним працювати. Хто любить музику, тому будуть цікаві хороші пісні, а хто любить пізнавальні програми — також почерпне чимало.
— Скоро буде і «Магія»?
— Думаю, десь кінець січня — початок лютого. Там відомі люди будуть опановувати мистецтво ілюзії — робити фокуси, проштрикувати, розрізати себе й інших.
— Який проект особисто для вас був найцікавішим?
— Важко сказати. Але оскільки у мене КВН-нівське минуле, то все, що пов’язано з гумором, мені легше та приємніше. От «ГПУ» та «Дикі і смішні» — трохи рідніші.
— Від студії «Магарич», де ви працювали стільки часу, вже відійшли?
— «Магарич» зараз живе і працює у Львові. І ми не загубилися, далі пишу дещо для них, і, звісно, консультую.
— А з франківським КВН?
— З ним також не втрачаю контактів. Коли є час, то для Анатолія Середюка, для «Кавалєрки», прописую тексти, допомагаю придумувати теми. На ігри якось не виходить приїхати, бо «Кавалєрка» зазвичай іде в будні.
— У Києві з франківськими «емігрантами» спілкуєтеся?
— Ви ж знаєте, що франківці — це не ті люди, які тримаються купи на чужині. Вони завжди кожен по собі. Це не поляки, не вірмени, які створюють свої общини. Ну, є свої, знаємо один одного, якщо доля зведе, то завжди маємо про що поговорити. От і все.
— Задоволені тою роботою, якою зараз займаєтеся, чи хочеться ще чогось?
— Звісно, хочеться. Я і поїхав з Франківська, бо хотілося більшого. Тут є можливість почати, але немає можливості продовжити. Навіть з тим самим «Магаричем» — чого ми перебралися до Львова? Бо Франківськ готовий запрошувати та платити гуртам з Києва, Запоріжжя, Москви. За той самий формат франківцям не заплатять навіть четвертини. А львів’яни готові вкладати гроші у своїх, аби показати — от ми які! У Франківську кожен сам по собі.
— Що б ви порадили квн-щикам, які хочуть і далі працювати в тому ж напрямку?
— Не шукати зараз у цьому вигоди. Бо нині деякі з них мають по два-три номери і вже хочуть виступати по клубах за гроші. Тут, як і в будь-якій справі, якщо ти аматор, то не можеш ні на що претендувати.
Comments are closed.