Повернутися до традицій народної вірменської кухні мене спонукали ваші відгуки. А найбільше — старенький вірмен, який назвався Аміком і знайшов мене, аби потиснути руку за добрі слова про вірменську громаду Станиславова. Ця сива й мудра людина вразила мене глибиною своїх знань про традиції та культуру рідного народу. Найцікавіше, що цей дідусь як загадково з’явився, так загадково і зник, але тепло від нашого спілкування залишилося й підштовхнуло мене знову написати про вірменську кухню.
Національна кухня вірменського народу, як запевнив дідусь Амік, одна з найдавніших в Азії та найстародавніша у Закавказзі, бере свій початок із сивої давнини. Ще 2500 років тому вірменам були відомі процеси бродіння та хлібопечення. Традиції деяких вірменських страв залишаються незмінними донині. За свою довгу історію вірмени внесли власну вагому частку до кухонь сусідніх народів, наприклад, візантійців, грузинів, персів, турків, азербайджанців. Так особисто я відкрив, що моя улюблена страва кавказької кухні — лобі — виявляється, не грузинська (лобіо), а вірменська.
Власне, приготування вірменських страв не є простим, бо більшість із них побудовано на фаршируванні та збиванні. У вірменської кухні є одна схожість з індійською — там теж багато частин готують окремо й тільки на фініші об’єднують їх в одну страву. Є дуже складна палітра своїх, властивих тільки вірменській кухні, смаків і ароматів. А все це тому, що практично всі інгредієнти вже тисячоліттями ростуть на території Вірменського нагір’я та Араратської долини.
Сьогодні я хочу запропонувати вам приготувати зі мною лобі по-вірменськи. Лобі — це квасоля. Отже, беремо квасольку та відмочуємо її від вечора до ранку. Пам’ятаємо, що відмочена квасоля після відварювання буде м’якою й ніжною. Варимо її на середньому вогні до повної готовності, відвар потім не виливаємо, бо він нам ще знадобиться.
Беремо картоплю, добре промиваємо та варимо її в лушпині. Водночас готуємо приправу: дрібно нарізану цибульку смажимо на розтопленому вершковому маслі та додаємо до неї 8-10 столових ложок томатної пасти, але тільки після того, як цибуля зарум’яниться. Готову приправку викладаємо зверху на відварену квасолю, туди ж додаємо заздалегідь почищену й порізану на кубики відварену картоплю в лушпині. Ще додаємо перець-горошок, а за ним виливаємо 1-2 склянки відвару з квасольки. Перемішуємо, накриваємо кришкою й на повільному вогні доводимо до кипіння.
Коли закипіло, виключаємо та смакуємо цей шедевр простоти й досконалості вірменської народної кухні.
Нам знадобиться:
квасоля червона — 500-700 г,
томатна паста — 200-250 г,
цибуля — 400 г,
картопля — 4-5 шт.,
вершкове масло — 70 г,
перець-горошок — 10 шт,
петрушка, кріп, сіль до смаку.
Смачного!
