Світ став жорстокішим і романтика зараз не в моді. Її не вистачає на вулицях, на роботі, навіть у родинних стосунках. Можливо, хтось скаже, що на це немає часу. А часу ніколи не вистачатиме, якщо нема бажання. Якщо його нема, життя обмежується зароблянням і витрачанням, зазвичай тупим і шаблонним.
Я бачив просто неймовірну кількість романтиків – на площах і вулицях Києва. Незліченне море людей із блиском в очах. Вони сьогодні хочуть творити майбутнє своїх дітей. І якщо це комусь досі ще здається грою, то він дуже помиляється. За цей майже місяць помилок наробили вдосталь, щоб розгойдати маятник людського гніву. Зробили найгірше – об людські душі повитирали брудні ноги.
Тепер процес не зупинити. За великим рахунком людей уже не цікавлять політичні розклади в країні. Їх цікавить ставлення до них самих. Дай їм можливість заробляти, а не красти, говорити правду, не давати хабарів, дай закони, які будуть для всіх однакові. Зроби так, щоб силовики захищали народ і дякували йому за сплачені податки, на які вони існують. Зроби ще кілька цілком нормальних речей, і всі будуть задоволені. Є ж приклади у світі? Чого ж не вистачає Україні?
У нас немає того, що всіх би об’єднувало. От, наприклад, у поляків – є, бо їх у Польщі як титульної нації десь 85 %. І коли виникають питання національного масштабу, вони об’єднуються і стають як один. А нашої титульної – навіть страшно писати. Ті, кого довезли, доселили на місце тих, кого знищили, – їм байдуже, що буде далі з Україною.
При зустрічі з братом Василем ми часто сперечаємось до ночі. Аж поки не розжене його дружина Інна. У кожного своє бачення, кожен має власну думку. Цього разу Інна розігнала нас дуже оригінально – вона принесла гарбуза, розвернулася й пішла геть. Я подивився на Ваську і кажу: «Це точно не мені». «І не мені, – говорить Василь, – це нам смакота». Я люблю готувати з гарбуза, але таке їв уперше…
Взагалі страви з гарбуза не тільки корисні та поживні, але й тішать око. Сьогодні у нас гарбуз буде і чавунчиком, і смачною їдою водночас.
Отож беремо гарбуз діаметром десь 25 см, зрізаємо верхню частину – як кришечку. Виймаємо серцевину. Якщо порожнина не досить простора, то зішкрябуємо ще трохи м’якоті з боків (згодом використаємо її до начинки).
Далі 1 кг індичого філе дрібнимо на кубики по 3 см. Також дрібнимо цибулю (2 шт.), корінь селери (середній), чистимо шість зубків часнику. На розігріту пательню кидаємо часник, а за хвилину – цибулю, селеру плюс м’якуш гарбуза і 600 г стручкової квасолі. Додаємо солі, чверть чайної ложки меленого кмину і стільки ж меленої солодкої паприки. Накриваємо пательню кришкою і смажимо на сильному вогні 4 хв. Потім перемішуємо, кидаємо туди індика та смажимо все – тільки 2 хв. Висипаємо все в миску.
Тепер додаємо туди терту лимонну шкірку, сік з одного лимона, нарубаний пучок петрушки і половину пучка м’яти. Внутрішні стінки гарбуза вимащуємо медом і нафаршировуємо начинкою так, щоб верхня кришка на неї сіла. Закріплюємо її грубою харчовою ниткою (шпагатом). Тоді пательню для духовки вистеляємо листям капусти порізаним на смужки, поверх кладемо лаврові листки (6 шт.) і листки фенхеля (10-15 шт.). Поверх ставимо фарширований гарбуз. Випікаємо 1,5-2 години при температурі 190°С.
Гарбуз має зм’якнути, а начинка запектись, увібравши в себе всі аромати. До речі, начинку можна готувати, керуючись власними вподобаннями.
На стіл гарбуз подають цілим, без нитки, нарізають, як кавун влітку. Смакує все – і шкірка, і начинка.
Смачного!
Comments are closed.