Голова Івано-Франківської ОДА Михайло Вишиванюк — про патріотизм, економіку та людську порядність.
– Михайле Васильовичу, які чинники вплинули на ваше рішення знову стати головою ОДА?
– Я не планував повертатися. Думав піти мером Коломиї. Це моє місто. І я хотів довести його до ладу, показати, як треба працювати. Але потім, коли мене зачепили і почалися суди-пересуди, захотів повернутися, щоб подивитись людям в очі. Щоб зрозуміли одну просту річ – треба бути людиною.
– Якщо не секрет, хто вас так зачепив?
– Не буду говорити. Я не тримаю зла. Хай їм Бог простить.
– Не шкодуєте? Наприклад, через останні події навколо ЧФ Росії?
– Не шкодую. Зараз кричать ті, хто лишився поза владою. Бо завжди експлуатували лозунги: «Держава у небезпеці! Треба боротися за незалежність – голосуйте за мене, я захищу!». І народ вибирав тих «захисників», а вони вчергове захищали лише свої приватні інтереси. Чому п’ять років тому ніхто не кричав про Чорноморський флот і про втрату незалежності?
– Так угода ж була до 2017 року.
– А звідки ми знали, що буде у 2017 році?
– Напевно, ми можемо керуватися лише договорами та сподіватись, що партнер їх виконає.
– А я вам наведу приклад. Ця угода про газ і флот була підписана у 1997 році. І за нею Україна до 2011‑го мала отримувати газ по 50 доларів. А у 2005 році поїхала українська делегація до Москви та успішно її денонсувала. Вони заявили, що будуть говорити тільки через перекладача. Проявили великий патріотизм. А їм сказали: «Добре, поки ми шукаємо перекладача, подумайте про ціну за газ – 300 доларів». Тоді ніхто не кричав про зраду національних інтересів!
А тепер ми поставили економіку на коліна. За динамікою розвитку нашої області ми нині опинились у 1994 році. Взяти тільки ПДВ. Поперед-ній уряд вивів з економіки області 800 млн. податку, який не повернули підприємствам. Ці гроші профукали. І при ціні на газ у 330 доларів держава вже втратила незалежність. Вона була на грані банкрутства і стояло питання про дефолт України.
– Ви вважаєте, не було іншого виходу?
– Не було. Флот стояв у Криму у 2005 році і буде там у 2015‑му. А ми маємо передиш-ку та 4 млрд. доларів інвестицій в економіку. Маємо ціну на газ, яку витримає промисловість. А запрацює вона – запрацює економіка.
– Ви кажете, що політики б’ються за посади. Але ж звичайні українці такі кроки нової влади теж не підтримують.
– Коли людям нав’язують думки, вони слухають і сприймають. Ніхто ж на мітингах не каже про ситуацію, яка є у світі, про геополітичний рівень. Про те, що Європа, Росія, Україна обговорюють створення системи колективної безпеки в Європі. Всі кричать: «Продали Україну!». Ніхто Україну не продав. А, зрештою, якщо ми отримаємо кілька років передишки, то завтра побачимо, які то будуть президенти, які умови. Сьогодні угода одна, завтра може бути інша – зібралися, переглянули…
Я зараз зроблю прогноз, колись згадаєте: років через п’ять, максимум – десять, ми обов’язково будемо в ЄС і в НАТО. Але разом із Білорусією, Росією й Казахстаном.
– Через 10 років?
– Максимум! Можу поспорити з будь-яким політиком. Будемо в ЄС. І Росія, і Білорусь, і Казахстан. І буде створена нова система безпеки в Європі. Треба дивитися трохи далі свого носа.
– Депутати облради, які так і не змогли прийняти звернення щодо флоту, говорили, що їм телефонували з ОДА і рекомендували не ходити на позачергове засідання. Ви, справді, дзвонили?
– Був паритет демократії з обох сторін – як одна сторона «сиділа» на телефонах, так і інша.
– То ви дзвонили?
– Я – ні. Може хтось інший і телефонував.
– А з того боку – хто?
– А ви йдіть в обласну раду і спитайте тих, хто об’їжджав депутатів і казав, що вони мусять бути на сесії. Я нікого не об’їжджав. І ви не знайдете ні одного депутата, якому б я дзвонив. Міг хтось зателефонувати до мене і спитати, як я ставлюся до цих подій. І я казав: ця сесія, крім шкоди, нічого області не принесе. І ні на що інше не вплине. Але щоб комусь забороняли йти на сесію? Такого не було.
– А якби прийняли звернення, це було би шкодою для вас?
– Для мене, звісно, ні. Для області – так.
– Тобто, нас записали б у «чорний» список.
– Я би так не казав. Але ми – дотаційна область, просимо грошей, і зараз я шукаю, де терміново взяти 2,5 млрд. грн., щоб повирішувати пекучі проблеми. Я маю на увазі Калуш, незавершену ліквідацію стихійного лиха, будівництво доріг. То як – спочатку обзивати когось, а потім іти просити в нього гроші?
– Зрозуміло. А щодо кадрів були рекомендації зі столиці?
– Київ нікого не рекомендував.
– Ви вже завершили кадрові перестановки?
– Ні. Це процес безкінечний.
– Проблемні місця в області ви, напевно, вже визначили. Які дірки плануєте закривати першими?
– Не дірки. Є програми, які ми будемо виконувати. Наприклад, з 2011 року приступаємо до реконструкції населених пунктів області. Всіх. Звісно, не одразу, а протягом 10 років. Села, міста, усіх заставимо до роботи. Восени на сесії назвемо населені пункти, які будуть першими. Це залежить від того, наскільки готові, наприклад, сільські голови.
– А до стадіону «Рух», у світлі Євро 2012, ви ще не дісталися?
– У світлі Євро 2012 – у держбюджеті діра, 100 млрд. Я наведу тільки цифри за квітень по Україні. За старим бюджетним розписом видатки – 17 млрд. Плюс 6 млрд. зовнішнього боргу і десь 2‑3 млрд. віддати за газ (по 330 доларів). А надходжень планується близько 8 млрд. Як ґаздувати, скажіть, будь ласка?!
Нашим громадянам, перед тим, як кричати, іноді треба думати і за президента.
– Ми все про економіку, газ, гроші. А Табачник, а голодомор, а російська мова?
– Тут я з вами згідний. Є певні перекоси. Але думаю, це тимчасово, і нам усім треба акуратно, красиво впливати на ці процеси. Бо деколи беруть цю карту в руки і починають розігрувати. Ще раз кажу: нам дуже потрібна передишка, щоб запрацювала економіка.
– А не вийде так, що з цією передишкою одного разу прокинемося в СРСР?
– Не вийде. Це виключено.
– Останнє запитання – декларацію про доходи оприлюдните?
– Немає проблем. Я зараз скажу, щоб зібрали декларації заступників, додали мою та опублікували всі разом.
