“Репортер” завершує цю серію публікацій. Може, років через 100 її продовжать фотографіями з карантину весни 2020 року.
Якщо жінка сім раз обійде скелю через прохід Ворота, то позбудеться безпліддя.
«Якщо зробити правильного Олексу, а не дешево-провінційний варіант дядька з барткою, запросити на роль актора-зірку. Хоп! Тут якраз і виникає магія міфу, Це наш архетип Робін Гуда…”
З найближчого понеділка, 8 липня, входить у дію путінський указ про заборону пасажирських авіаперевезень з Росії до Грузії.
Цьогоріч участь у святі візьмуть гості з 20 країн світу. Буде 14 основних локацій: багато музики, вистав і кінопоказів.
Проект “Внутрішня емпірія” художника Романа Бончука – це близько тисячі робіт здебільшого філософського спрямування.
Саме завдяки їм у Франківську з’явився підземний перехід – вільний мистецький простір «Ваґабундо». Він має розмити рамки.
“Я завжди з підозрою ставився до осіб, які твердо казали: «Я не п’ю», – пише Винничук. – Перша думка була: ага, кинув! Видно, колись добряче заливав за краватку”.
Чи на тому вечорі в Театрі Скарбека 31 жовтня 1898 р. побували діти й підлітки?
Франківців запрошують на другий міжнародний фестиваль фентезі “Брама”, який триватиме цілий тиждень.
Роман Григорів – композитор, музикант, постановник сучасних опер, які вражають глядачів на багатьох фестивалях – Гогольfest, Портофранко та за кордоном.
В епоху невизначеності та зміни усіх орієнтирів надзвичайно важко збагнути справжнє значення слів, якими послуговуємось майже щодня, та пригадати, що ж вони насправді означають. Тому Юстина Добуш вирішила поговорити з психоаналітиком Юрком Прохаськом про одне з найскладніших понять сучасності – сексуальність.
В історії відомі дві празькі дефенестрації – у 1419 і 1618 роках через вікно ратуші викидали чиновників, наслідком чого стали дві війни. У Франківську теж сталася своєрідна дефенестрація. Війна після неї не почалась, але без жертв не обійшлося…
“PORTO FRANKO – це вільний порт актуального мистецтва, який надає артистам з усього світу свободу висловлювання, а публіці – свободу сприйняття / прийняття / участі / занурення”, – написав арт-директор фесту.
Однак, цього разу щось пішло не так. Портрет Володимира Долгіх побив усі антирекорди. Чи то художник його робив на п’яну голову, чи то дуже поспішав, але обличчя у партійного боса було таке…