Перед святами, поміж клопотами і закупами, більше людей задумується про духовне.
У цей час «Репортер» поспілкувався з архиєпископом, митрополитом Івано-Франківським, владикою Володимиром Війтишиним – про те, як і коли святкувати.
– Владико, цього року на Великдень священники закликали людей не приходити до церкви, а дивитися богослужіння онлайн. То в якому форматі святкуватимемо Різдво?
– Церква є законослухняною і з першого дня карантину старалася донести до людей, щоб береглися. Спочатку медицина була не готова. Сьогодні вже є багато змін, інших допусків. Ми стараємося йти нога в ногу з державою та медициною, щоб вистояти проти пандемії.
Богослужіння для вірян будуть. Але є побажання, щоб усі обов’язково були в масках, дотримувалися дистанції. Втім, можна дивитись і онлайн-трансляції, наприклад, з нашого архикатедрального собору. Також по національному телебаченню будуть транслюватися богослужіння з церков різних конфесій.
Скоро знову проголосять локдаун. Але хвороба є всюди, не тільки в церкві. Храми величезні, вони мають велику площу, богослужіння відбувається до години-півтори часу, на відміну від великих святкувань у тісніших приміщеннях. А скільки людей на базарах, на зупинках, в автобусах, магазинах? Підхід має бути однаковий до всіх.
– Чи стало більше вірян під час пандемії, чи навпаки?
– Пригадайте, коли стався теракт у США, загинуло багато людей, після цього храми були переповнені. З часу пандемії багато людей більше говорить про Бога, про молитву. Раніше ми не робили трансляції з соборів. А тепер, якщо порахувати всіх, хто брав участь онлайн у Святій Літургії, то виходить значно більше людей. Але, звісно, стало менше тих, які могли фізично прийти до храму, бо такі були вимоги держави.
– На вашу думку, нинішня пандемія – це не покарання людства за гріхи?
– Я вважаю, що Бог є добро, а добро не може робити зла. Зло ми робимо самі. У дечому винне людство: через нашу екологію, деякі дослідження, поведінку. Ми довели до того, що з’явилася ця хвороба. Тому, якщо хтось хоче переконати, що Господь в цьому винен чи хоче нам зла – це неправда.
– Папа Римський проголосив 2021 роком святого Йосипа. Що це означає?
– Наступного року католицька церква святкуватиме 150-річчя проголошення святого Йосипа Обручника покровителем усієї церкви. Йосипу Обручнику Господь довірив найцінніше – свого сина, яким він опікувався. Тому його запросили бути опікуном всіх християн католицької церкви.
З цього приводу буде дарований повний відпуст гріхів, є такий припис закону Церкви. Але там є умови: паломництво, сповідь, причастя, а наша більш широка участь – бути ближче до Бога, щоб отримати благословення, коли ми хочемо ще раз перепросити за свої вчинки.
– Чи змінюється з часом трактування Біблії? Наприклад, про роль жінки в суспільстві.
– Біблія складається зі Старого й Нового завітів. У Старому викладені певні правила, в той час роль жінки була принижена. А в Новому завіті, який ми пов’язуємо з приходом Ісуса Христа, роль жінки вже зовсім інша. Церква завжди жінку підтримувала. Ісус Христос приходить на світ так, щоб піднести роль жінки як матері. Він міг прийти і в інший спосіб. Але ми бачимо Богородицю як праобраз жінки, яка дає життя. Вона є співвідкупителькою. Через жінку прийшло спасіння і через неї приходять наступні покоління.
– А що стосується таких приписів, як піст? Наприклад, заборона слухати музику – але зараз вона грає всюди…
– Наші цінності ростуть. Колись була музика, не було інтернету. Тепер ми можемо сидіти й грати в ігри, але казати, що постимо.
Добро на Різдво. Як франківцям зробити свято не лише для шлунку
Наш піст має бути всередині. Варто подумати: може я піду на молитву, помирюся з кимось, може треба когось перепросити. Як Христос каже: «Гріх не йде до рота, а з рота». Тому треба дивитися ширше.
Крім того, наприклад після Чорнобильської катастрофи людей, які жили поблизу, звільнили від посту. Сьогодні, під час коронавірусу, схожа ситуація: багато людей перехворіло, їм зараз потрібне добре харчування, щоб відновити здоров’я. Тому не тільки їжею, а нашими добрими вчинками ми б мали зробити наше життя трохи іншим.
– Чи на часі об’єднання українських церков?
– Звісно, ми всі про це молимось. Про об’єднання казав Ісус Христос. Бог створив одну Церкву, а ділили її люди. Тому Господь чекає, коли ми вже помиримося.
І ми, і ПЦУ на кожній літургії просимо за єдність. Віримо, що вона буде, але хотілося б, щоб ще за нашого часу. Вже є дуже багато змін, але церква покликана бути одною, і думаю, що той великий розкол, який прийшов 1054 року, мав би вже закінчитись. До того ж, бачимо, які тепер постають загрози. Тому потрібно вистояти разом.
– Коли, на вашу думку, треба святкувати Різдво – 25 грудня чи 7 січня?
– Насамперед ми маємо Різдво святкувати у серці. Бо як один календар помиляється, так і в іншому вже є похибка.
Якщо біля мене буде жити, наприклад, римо-католик, а я буду в цей день працювати, рубати дрова – це буде зневага. Так само і з іншого боку: якщо ми святкуємо 7 січня, то ніякий християнин не має нам заперечити. Бо ми ще не прийняли григоріанський календар, хоч хочемо цього. Коли це відбудеться? Коли ми всі порозуміємося. До цього закликають і Папа Римський, і Блаженніший Святослав, і митрополит ПЦУ.
Вже багато наших вірних – як греко-католиків, так і православних, які живуть за кордоном, святкують Різдво 25 грудня. А поки це не сталося в Україні, давайте будемо святкувати обидва свята. Ми не знаємо, чи всі люди готові святкувати по-новому. Тому підхід має бути розумний, щоб жодна людина не відпала від церкви внаслідок таких змін.
– Зараз Різдво все більше набуває світського характеру, особливо в західних країнах, традиції, яких ми запозичуємо. Чи є загроза забути суть Різдва?
– Ми звикли дивитися на інших, а треба робити по-нашому. Це навіть стосується того, як я приймаю Ісуса в церкві, а не дивлюся, хто яку свічку приніс, хто як одягнувся.
Треба пам’ятати, що є багато цікавих народних традицій, як у нас, так і в інших країнах. Наприклад, фестиваль «Коляда на Майзлях» в Івано-Франківську. У ньому бере участь і влада, і професійні артисти з різних країн. Спочатку колядуємо в церкві, а потім йдемо до ялинки. То це свято релігійне чи нерелігійне? Головне, що у ньому найважливішим є дух Різдва. Тому, коли Бог буде на першому місці, все буде в порядку.
Головне – свято має бути в нашому серці. Ісус Христос прийшов два тисячоліття тому, але щороку ми Його відновлюємо і святкуємо. Церква закликає знову в цей день бути разом з Ним, щоб просити Його допомоги як Господа, який прийшов на землю.
