Ліна вивчає зоопсихологію. Це – окрема наука, адже хвостаті також страждають від стресу і страху.
Усе почалося з бажання краще розуміти своїх собак, але тепер Ліна Якібчук може допомагати й іншим власникам домашніх улюбленців, пише Репортер.
Не підкорювати, а дружити
Ліна Якібчук з чоловіком мають трьох собак: акіту Юкі, джек-рассела Гейшу і маламута Айрона. У кожного – свій характер. Найважче було з Айроном, який прибився до подружжя в Карпатах.
Ми знайшли на Говерлі схрещеного вовка-маламута, – розповідає франківка. – З його поведінкою мали проблеми. Він був агресивний, кидався навіть на мене. Було складно, але по цих принципах, які я вивчала, вийшло налагодити з ним стосунки. З часом собака став зовсім інший.
Дівчина зараз проходить курси зоопсихології у львівській школі кінології Олександри Береговенко. Каже, хоч багато людей ставляться скептично, така наука є. Вона включає в себе багато кінології, бо також працює з корекцією поведінки. Але зоопсихологія шукає причину, чому тварина поводиться саме так.
Євген Клопотенко: «Головне – не гроші, а щоб люди були нагодовані»
Коли чоловік подарував мені акіту, я дуже багато читала про особливості породи. Це п’ята група собак, вони специфічні, волелюбні, не підлягають підкоренню. Якщо коротко: мають свою думку на вашу думку, – розповідає Ліна. – Якщо знайти підхід і правильно ставитися, то собака прекрасний. Але якщо його бити з дитинства, підкорювати, то він виросте і дасть здачу зубами. Тому я хотіла налагодити комунікацію, щоб ми розуміли одне одного. Тож, коли Юкі було три місяці, пішла на семінар з поведінки. Це допомогло.
Спочатку зоопсихологію вивчала для себе і своїх собак. Потім випадково вийшла через Instagram на жінку, якій була потрібна допомога з її собакою. Так франківка допомогла не одній людині в різних країнах. Робила це на волонтерській основі, щоб мати практику.
Собаки зчитують емоції
Поки що Ліна займається лише з собаками – за котів не береться, бо там свої особливості.
Робота з собакою – це в першу чергу робота з людиною, – говорить Ліна Якібчук. – Собака відчуває наші емоції, стан, рухи. Стиль спілкування з собаками – зоровий. Вони зчитують нашу інтонацію, тембр голосу. Особливо відчувають гормони стресу. Ви можете бути зовні спокійними, а серце тим часом колотиться.
В цьому дівчина переконалася на власному прикладі, коли її собака Юкі почала боятися машин.
На відпочинку вона втекла, повернулася через п’ять хвилин, але налякана. Вже у Франківську ми зрозуміли, що вона боїться машин, – розповідає Ліна. – Я працювала з нею 2,5 місяці. Спочатку ми гуляли у тихих місцях, спеціально вставали о шостій ранку. Поступово йшли на більш шумні вулиці. Але все вийшло, коли я почала гуляти з подругою та її собакою. Я відволіклася від проблеми, і собака відчула це.
Втім, коли 24 лютого почалася повномасштабна війна, Юкі знову відчула стрес і переляк господині.
Читайте: Оля та її кози. Як колишня донеччанка допомагає переселенцям у Лисці (ФОТО)
Ми гуляли, я йшла спокійно, врівноважено, але у мене почалася сильна тахікардія, – каже дівчина. – Коли на світлофорі загазувала машина, Юкі знову налякалася, хоч на той час уже не реагувала на автівки. Вона відчула мій стрес і пов’язала його зі своїм страхом.
Згодом Ліна Якібчук допомогла двом сім’ям переселенців, яким вона з чоловіком здавала кімнату, і в яких були проблеми з собаками. В одному випадку роботи було небагато. А от із собакою з Білої Церкви довелося попрацювати довше.
Все залежить від того, чи фобія вже закріплена, чи нова, – говорить Ліна. – Багато хто думає, що прийде кінолог, позаймається з собакою і все вже буде добре. Але насправді треба працювати і самим власникам. Бо собака може мати довіру до мене, бо я знаю, як з ним спілкуватися, а до власників ні, і зі мною гуляти нормально, а з господарями – ні.
Те, що тварина налякана, зазвичай добре помітно: вона може труситись, дихати з відкритим ротом, підтискати хвіст, горбити спинку.
Зоопсихологиня радить власникам завжди мати з собою смачну їжу для собаки. Це допоможе відволікти, якщо тварина чогось налякається.
Брати на руки і сюсюкати не треба. Собака розцінює це як вашу неадекватну реакцію і ще більше лякається, – каже Ліна. – У стані стресу тварина може відмовлятися від їжі, це нормально. Але все одно треба пропонувати.
Не тулити й не хапати
За словами Ліни Якібчук, її собаки не бояться сирен повітряної тривоги. Інша справа у тварин, які пережили вибухи, бомбардування, або ж важко добиралися у переповнених евакуаційних вагонах.
У час війни у тварин мають обов’язково бути надійна амуніція і медальйон з адресою та телефоном – бажано своїм і ще когось із родичів, – каже зоопсихологиня. –Краще, щоб медальйон був окремо від нашийника – бо той може порватись, розтягнутись, хтось його може зняти. А якщо собака стресує, не треба його хапати на руки, тулити. Краще відволікти іграшкою чи їжею. І самому намагатись заспокоїтись.
Зі зрадою господарів собаки справляються по-різному. За словами Ліни, буває, що довго тужать за тими, хто їх покинув, а буває – швидко звикають до нової сім’ї. Але часто, якщо брати тварину з притулку чи підібрати на вулиці, доводиться справлятися з набутими травмами.
Кава на кавунах. У Франківську молоді херсонці відновили улюблену справу (ФОТО)
Коли ми знайшли Айрона, дали оголошення у Facebook. Але власник від нього відмовився, – розповідає Ліна Якібчук. – Згодом я бачила, що собака гарчить на ноги. Одного разу хотіла його переступити, а він клацнув зубами. Так я зрозуміла, що його копали. Тому я легенько його будила, коли хотіла пройти повз, щоб не лякався, піддобрювалася смаколиками. Через деякий час він зрозумів, що від мене немає загрози. Довелося лікувати Айрона й від інших страхів: попередні господарі закривали його у тісних приміщеннях і били палицею.
За словами франківки, зараз інтернет переповнений шкідливими порадами з виховання собак. Там ідеться про підкорення тварини, а не про нормальні стосунки з нею.
Авторка: Ольга Романська
Comments are closed.