Перший місяць після 24 лютого волонтерили й скидали гроші на ЗСУ практично усі. Повномасштабна війна триває вже чотири місяці й більшість повернулися до буденності. Волонтери кажуть: рук бракує всюди.
Воїни на передовій не втомлюються нас захищати. Тож варто знаходити час й на наближення перемоги, пише Репортер.
Сітки й маскування
«Кікімори» для військових під керівництвом волонтерки Людмили Лучин у Франківську шиють з початку активної війни. На виготовлення одного маскувального вбрання йде мінімум два дні – це, якщо достатньо людей.
Ми робимо накидку на верх і штани на низ, а також накидку на зброю, – розповідає волонтерка. – Наш рекорд – одна на день. Але над нею працювало 20 людей з 10:00 до 21:00. Хоч все одно на другий день її треба було ще зшити. Спочатку ми вирізаємо трохи сітки, повністю її заплітаємо, а потім вирізаємо з неї рукави, капюшон і накидку на зброю.
На два станки у день потрібно десь 15-20 людей. Зазвичай приходить до 10. Буває й більше, каже Людмила Лучин, але хіба після її посту в соцмережах із закликом про допомогу. Потім кількість людей далі зменшується.
Дехто приходить постійно, дуже багато вимушено переселених приходять нам допомагати. Завдяки їм, і ще небайдужим франківцям ми справляємось, – каже Людмила Лучин. – Людей було замало з самого початку. Є такі, хто хоче допомагати, але не має можливості приїздити до нас. Тоді вони роблять частину роботи вдома.
Тканину й сітку волонтери купують самі, великими рулонами. А от нитки різних відтінків зеленого просять приносити франківців і приїжджих. А головне – не лінуватися й приходити допомагати, бо потреба лише зростає.
Деякі хлопці уже просять по другому колу, і в більшій кількості. Черга – переважно на 40 кікімор уперед, – говорить волонтерка. – Але я вдячна людям, які погодилися плести на інших точках, не тільки в одному місці. Так легше закривати потребу.
Плетуть сітки у районі Майзлів, точне місце кажуть особисто. Графік – з 10:00 до 20:00 щодня, крім неділі, тоді починають з 12:00. Звертатися можна до Людмили Лучин за телефоном: 066 714 13 23.
Також у Франківську продовжують плести маскувальні сітки для бійців. Громадська організація «Дружина воїна» завжди потребує готових приділити трохи часу для долучення до боротьби.
Можна вірити. Яким волонтерським організаціям Франківська переказати гроші для перемоги
Бойові батончики
«Бойові батончики Бандерівські» у Франківську виготовляють з перших днів російського вторгнення. Організувала все громадська активістка Наталія Сербин. Батончики роблять на основі вівсяних пластівців та сухофруктів і горіхів. Заправляють суміш згущеним молоком та медом. Поживні цукерки сертифіковані, термін придатності – один місяць.
Спочатку охочих робити батончики для бійців було так багато, що їх доводилося записувати в чергу. Тепер приходить десь троє-п’ятеро людей, а треба – хоча б вісім-десять.
Переважно це одні й ті самі люди. Вони втомилися, бо це фізично важка робота, усе робиться вручну. Тому нам треба людей, які хоча б дві-три години в день виділяли на допомогу, – каже Наталія Сербин. – Останній місяць кількість охочих допомогти зменшується, це видно у всіх сферах волонтерства. Але треба розуміти, що війна продовжується.
Основа постійних волонтерів – переселенці. На початку активної війни було дуже багато допомоги від киян, тепер їх замінили приїжджі з Донбасу.
Це люди з гарячих точок, які втратили практично все. Вони дуже стійкі й уперті, хочуть перемоги і очікують її з набагато гарячішим серцем, ніж франківці, – говорить громадська діячка. – Ми вже всіляко підлаштовуємось під людей. Комусь зручно до обіду, а хтось готовий після роботи. Йдемо на всі поступки.
Бойові батончики небайдужі виготовляють на Целевича, 16Е (на початку вулиці) з 11:00 до 20:00 в усі дні, крім неділі. Сконтактуватися можна через Facebook. Уже зробили понад 20 тис. цукерок.
Замовлення уже – на цілі батальйони. Наші воїни їх дуже люблять, – каже Наталія Сербин. – Буває, навіть бійці дають нам гроші на сухофрукти. Часто дзвонять, пишуть. Цінність нашого батончика – у ручній роботі. Ми можемо розгорнути дуже потужну діяльність, бо приміщення дозволяє. У нас уже є виробниче обладнання, столи. Треба тільки людей, бо батончик буде зовсім інший, якщо його зробить машина.
Крім робочих рук завжди потрібні сухофрукти, горіхи і мед, або гроші на них.
Журналісти на війні. Як франківці з радіо, газети і ТБ захищають країну
Збір грошей
Не втомлюються працювати й волонтери, які збирають кошти на амуніцію й транспорт на передову. Благодійний фонд «Україна – мій дім», який очолюють Ольга та Олексій Гнатковські, уже зібрав допомоги десь на 4 млн грн – і це лише тепловізори, авто та швидкі. Крім того, направляють адресну допомогу на фронт: бронежилети, наколінники, каски.
Подружжя переважно не збирає гроші на картку в соцмережах, а працює напряму з партнерами із-за кордону. Але також відчули спад уваги до війни.
Партнери з-за кордону втомлюються, – каже Ольга Гнатковська. – Це видно було по поставках гуманітарної допомоги – аптечок, їжі довготривалого зберігання. Спочатку йшло дуже багато. Потім трохи призупинилося – уже не нас шукають, а ми їх. Але працюємо і не втомлюємось.
А от у Лідії Анушкевичус, яка очолює благодійну організацію «Свій за свого», немає відчуття, що люди збайдужіли. Навпаки, відчувається об’єднання всіх навколо перемоги.
Невеликий спад активності, звісно, є, але це тому, що дуже багато потреб, – говорить Лідія Анушкевичус. – Найголовніше наше завдання – не впасти в паніку, не перегоріти, а продовжувати робити свою роботу. Треба усвідомлювати, що ми – в тилу і у нас свої особливі обов’язки під час війни. Волонтерських оргазацій у Франківську дуже багато й вони працюють злагоджено. Це надзвичайно радує, бо батончики все смачніші, кавери на каски вдосконалюються, сітки плетуться професійніше.
Команда «Свій за свого» переважно займається адресною допомогою військовим, госпіталям, лікарням. Купують практично все: форму, взуття, рюкзаки, машини, оптику, засоби зв’язку.
Лідія Анушкевичус каже, що намагається не писати надто часто про збір коштів. Переважно залучають гроші волонтерів, благодійників. Але дуже вдячні всім небайдужим, які їм довіряють і допомагають підтримати українських захисників.
Авторка: Ольга Романська
