У же другий рік день Андрія припадає на 30 листопада. В Україні це свято рідко пов’язують з проповідуванням апостола та часто називають днем «великих вечорниць». Дівчата зазвичай ворожать на майбутню долю, а хлопці – роблять їм шкоду. Втім, шкоду нині просять не робити – її й так в Україні не бракує – хіба ворогам.
А святий Андрій, хоч і не мав жодного стосунку до цього всього, але якось отримав звання покровителя шлюбу, пише Репортер.
У Карпатах свої правила
Традиція ворожити в ніч на Андрія є ще язичницькою, – каже історикиня, етнографиня Світлана Боян. – З християнськими звичаями її нічого не пов’язує. Адже Андрій Первозванний був апостолом і жодного стосунку до магічних ритуалів не мав.
Науковиця розповідає, що ще в дохристиянські часи саме в цей день відзначали свято Калити, а християнська доктрина замінила його іменем апостола Андрія. Проте пережитки старого лишилися, зокрема ворожіння на дівочу долю.
Чому саме зараз? На грудень припадає зимове сонцестояння, – розповідає Світлана Боян. – Вважається, що саме в цей час дуже сприятлива астрономічна фаза для магічних дій. Ці звичаї століттями передавалися нашими предками з покоління в покоління. І як показують польові дослідження, традиція вгадування долі досі збереглася на Бойківщині та Гуцульщині.
Як правило, на Андрія дівчата й справді ворожать на любов. Втім, каже Світлана Боян, на Прикарпатті обряди відрізняються від загальноукраїнських.
Окрім залицяльницьких обрядів, як от парубоцький бешкет, у карпатському регіоні є ще господарська обрядовість, – розповідає вона. – Наприклад, гуцули намагалися на Андрія забезпечити собі врожайність на наступний рік. Для цього брали дев’ять грудок землі з чужих обійсть, загортали її у дев’ять шматків тканини і закопували десь у себе на подвір’ї. Через дев’ять днів ці грудки треба було відкопати й посіяти в себе на городі. Також розповідають, що на Андрія відьми викрадали в корів молоко.
Аби вберегти худобу від злих чар, гуцули палять «андріївську» ватру. Вогнище розпалюють з «бечки» – освяченої в церкві вербової гілки, яку зберігають в домі від Вербної неділі. З ватри «відгашують вогонь» – вибирають ще не згаслі вуглинки й кидають їх у воду. Потім цією водою кроплять хлів і стайню.
Взагалі горяни вірять, що в цей день добрі господарі мають дотримуватися певних обмежень, аби в ґаздівстві велося. Господині, наприклад, не беруть до рук голки – «щоб не зашити курям узиці, бо не будуть нестися». Чоловіки не йдуть до вуликів, тому що «бджоли будуть злитись і не будуть роїтись».
Є й народні прикмети, які вказують, якою буде зима. Наприклад, якщо до 13 грудня не випаде сніг, зима буде тепла й малосніжна, якщо випаде – холодна й зі снігом. А ще: якщо тиха вода – хороша зима, шумна – тріщатимуть морози, будуть бурі, заметілі.
Для сміливих і не дуже
Дівочі гадання в ніч на Андрія, то окрема історія. Щоби задобрити святого покровителя, дівчатам впродовж дня перед ворожінням рекомендується дотримуватись посту. А на самого Андрія піти до церкви, поставити перед образом жертовну свічку і непомітно доторкнутися до риз священника. Кажуть, що тільки так усе наворожене стане правдивим.
Світлана Боян розповідає, що дівчата ворожили на судженого за допомогою різних ритуалів, а також намагалися викликати віщі сни.
Бралися чоловічі штани та насипали в них конопель. Якщо якась конопля застрягала всередині, то казали, що зачепився парубок. Тобто дівчиною хтось цікавиться, – розповідає пані Світлана. – Коли я дівочила, то ми з подругами ворожили на взутті. Кидали лівий чобіт через всю кімнату, а потім дивилися, в який бік повернутий «носик». Вважалося, що саме з того боку буде майбутній чоловік. Брали чоботи й перекладали через один від порога до вікна. Чий чобіт «дійде» першим, та перша вийде заміж.
Також колись дівчата вибігали на подвір’я, ставали біля паркана та рахували штахети, промовляючи: «любить – не любить – кине – приголубить – заміж візьме – обмане». Або ж виходили одна за одною на подвір’я і примовляли:
О Святий, добрий Андрію,
Я лишень на Тебе маю надію!
Дуже хочу знати,
Звідки нареченого маю виглядати?
Дівчина тричі повторювала ці слова і чекала на гавкіт собаки. З якої сторони пес загавкає, звідти й буде наречений.
А ще можна «замовити пророчі сни». Для цього від дерев’яної хвіртки треба відірвати невеличку скалку і покласти її під подушку, аби наснився суджений.
Та найпопулярнішим є ворожіння на дзеркалі. Але то для дуже сміливих, бо у тій ворожбі дівчина має бути наодинці, щоб не було в кімнаті ні душі, та абсолютно гола.
Церква не схвалює, але…
Священник Івано-Франківської Архієпархіі УГКЦ Іван Стефурак каже, що Церква не заперечує проведення так званих свято-андріївських вечорниць. Вони є культурно-фольклорним надбанням і спадщиною нашого народу. Для молоді – це можливість весело провести час, але…
Є своєрідні обмеження та застереження, – говорить отець Іван. – Свято Андрія припадає на середину передріздвяного сорокаденного посту, званого «Пилипівкою», тому не дозволено розваг з танцями й розкішними стравами.
Щодо ворожінь, то їх Церква не схвалює. Мовляв, не варто думати, що це дівочі пустощі чи, як кажуть, біла магія. Насправді немає чорної і білої магії – є небезпечний зв’язок з потойбіччям.
Християнам у цей вечір слід обійтись без ворожінь, – наполягає священник. – Навіть на перший погляд невинні гадання можуть нести в собі окультний характер. Зло ніколи себе не демонструє, як ми це бачимо у фільмі про екзорцизм. Ми б тоді неодмінно від нього втікали. Зазвичай спокусник завжди на початку видає себе симпатичним та веселим.
За його словами, нині андріївські вечорниці можуть стати нагодою для зустрічі. У спілкуванні й залицянні немає нічого поганого, якщо обійтися без дискотек і магії.
Читайте: Авто – це про лідерство. Як франківки поборюють стереотипи і сідають за кермо
