Цього разу «Репортер» відзначає кранівника будівельної фірми Blago Мирона Вальнюка, двох його колег – електрика Олега Вангелу, бетоняра Ореста Синюка, а також командира рятувального загону ДСНС Андрія Бартка.
За те, що врятували дитині життя, пише Репортер.
Отож, минулої п’ятниці, близько 12:00, під час будівельних робіт на вулиці Хіміків у Франківську Мирон Валько помітив у відчиненому вікні четвертого поверху сусіднього будинку маленьку дитину.
Чоловік згадує, що то був звичайний робочий день. Колеги внизу ставили плитку, а він краном подавав усе необхідне.
«Глип на будинок, а у вікні дитина двома ногами стоїть на підвіконні. Мені аж серце тьохнуло, – розповідає Вальнюк. – Я одразу крикнув хлопцям. Дуже великий страх був, чи вспію доїхати, чи ні. У крана довга стріла – 50 метрів, вона дістає до того будинку».
Читайте: Борці з книжками стали людьми тижня у «Репортері»
У потрібному місці й потрібний час опинився біля будови рятувальник ДСНС Андрій Бартко, який того дня заїхав до брата. Каже, стояли під під’їздом, говорили. Краєм вуха почув, що сталося, й побіг під те вікно, де була дитина. Згадує, що малюк у памперсі стояв уже на карнизі та одною рукою тримався за раму вікна. Дитині – десь під два роки.
Бартко став знизу, аби в разі чого зловити малюка, бо відлік явно йшов на секунди. Його брат побіг у будинок гамселити у двері тої квартири. Виявилося, що мама дитини спала після нічної зміни.
А в той час двоє будівельників – електрик Олег Вангела й бетоняр Орест Синюк – заскочили в баддю на крані. Мирон Вальнюк підняв їх до четвертого поверху.
«Кранівник – молодець! – хвалить його Андрій Бартко. – Зреагував моментально й ківш піднімав з розумом, аби хлопці змогли спіймати дитину в разі чого. Вони всі великі молодці! Бригадир має виписати їм за той день по дві зарплати».
«Такий сильний мандраж був, то словами не передати, що я тоді відчував, – розповідає Мирон Вальнюк. – Здавалося, що все відбувається вічність, хоч насправді – півтори хвилини. Кран швидкісний, то ми все оперативно зробили. Я підняв хлопців. Один із них казав потім, що якраз встиг дитину за руку зловити, бо вона вже ніби хилилася. Хапнув її – і в тую баддю».
Пан Мирон каже, пережив такий шок, що досі не знає, чи то хлопчик був, чи дівчинка. Кранівником він працює вже 10 років, але настільки екстремальна ситуація в нього вперше.
Того дня, зізнається, ледве допрацював, бо перед очима постійно була та дитина у вікні. І тієї ночі не міг заснути.
«Сьогодні електрик розказував, що бачив ту маму, вона підходила, дуже дякувала. З дитиною все добре, – говорить пан Мирон. – Знаєте, ми врятували не одне життя, а ціле покоління. Бо ж та дитинка виросте, народить своїх дітей, а вони своїх».
