Днями у Тлумачі для родин і дітей загиблих, військовополонених та зниклих безвісти, а також для дітей ветеранів і діючих військових, організували дуже насичену на цікаву програму розваг.
Усі дійства відбувалися у Тлумачі в «Центрі культури та дозвілля» в рамках соціального проєкту «Турбота про родину Героя», пише Репортер.
При вході усіх зустрічали з попкорном, а потім проводили у зал на перегляд мультфільму «Мавка. Лісова пісня».
Після перегляду мультиплікаційної стрічки і діти, і дорослі мали можливість долучитися до майстер-класів.
Наприклад, зробити собі український давній оберіг – ляльку-мотанку. Вигравіювати на прозорих склянках узори, тризуб. І хлопчики, і дівчатка випилювали з фанери великодні сувеніри і навіть вчилися азів бджільництва. Пасічники з села бортники дуже цікаво та в ігровій формі розказували дітям про пасіку, про бджіл, як брати мед.
Напевно найбільш популярним був майстер-клас з розпису пряників. Усі вироби, які зробили діти і навіть їхні батьки – забирали собі додому на згадку.
За словами начальниці управління соціальної підтримки і захисту населення Лесі Грабовецької, сьогоднішня подія була організована для родин загиблих, зниклих безвісти, ветеранів війни та військовослужбовців.
Участь у заході взяли 85 дітей та родин з Тлумацької, Обертинської, Олешанської громад, – говорить Леся Грабовецька. – Ми хотіли подарувати кожному, хто втратив на війні найрідніших, кожному, чиї найдорожчі зараз вважаються зниклими безвісти, кожному, хто зараз проходить реабілітацію і всім, воїнам та їхнім рідним, котрі знаходиться у залі, можливість відпочити й емоційно перезавантажитись.
Такі заходи у Тлумачі планують робити й надалі. Уже навіть складена програма.
Ірина Пижук прийшла зі своїм трирічним синочком. Її чоловік Михайло вже два роки вважається зниклим безвісти. Ірина залюбки прийняла запрошення.
Приємно, що пам’ятають про нас – про сім’ї зниклих безвісти, – говорить Ірина. – Ми у невідомості і ця невідомість невиносима. Завдячую за те, що ми можемо приїхати і так гарно провести час. Дуже гарний мультик вибрали, дуже гарно підібрані усі майстер-класи. Бджільництво – це взагалі щось наше перше. Рукоділля я сама люблю. Щось руками робити – це добра реабілітація і допомагає якимось чином відключити свій розум. Дякую, що ми можемо дітей розвивати і більше їх розрухувати, що можемо бачити оці моменти радості на їхньому личку.
Олег Комановський, військовий 126 Одеської бригади ТрО. Чоловік чотири дні, як приїхав після шпиталю, де лікувався після важкого поранення. На захід він прийшов зі своїми трьома дітьми.
Зізнається, що дещо незручно бути у формі, коли тут є рідні загиблих та зниклих безвісти.
Можливо їм боляче бачити інших військових, яким може трішки більше повезло і вони все ж таки зберегли життя своє, – говорить військовий. – Але в той самий момент це є їхній зв’язок і їхнє спілкування з людиною якої вже немає. Насамперед це є зв’язок часу теперішнього з минулим та майбутнім.
Авторка: Світлана Лелик
