В останньому випуску бортового журналу авіакомпанії Belavia – Belarusian Airlines вийшло інтерв’ю франківських тревел-фотографів Андрія та Ольги Майгутяк про мандрівки подружжя і фотографію.
Українські тревел- фотографи Ольга і Андрій Майгутяк познайомилися в поїзді по дорозі на лижний курорт. Проговорили всю ніч до ранку і з тих пір ось уже вісім років не розлучаються. Разом працюють, разом пізнають і фотографують світ. І щиро не пам’ятають, кому з них належить той чи інший кадр.
– Що було раніше – фотографія чи подорож?
Андрій: До зустрічі з Олею я був фотографом-любителем, після – почав подорожувати, ходити в турпоходи Карпатами, Кримом, Кавказом. Потім зрозумів, що моє захоплення фотографією може бути джерелом заробітку. Основним стимулом було те, що Оля тоді працювала фоторепортером в київській юридичній газеті і вже була початківцем-«стокером» (фотограф, який продає свої роботи в інтернет).
Ольга: Коли бачиш красу природи, дуже хочеться зберігати в пам’яті те, що пережив, тому фотографія сама приходить в твоє життя – легко і гармонійно.
– Ви часто буваєте в Азії, але в вашому архіві чимало прекрасних фото і з Норвегії, Ісландії … Що вам все-таки ближче – Схід чи Захід?
Ольга: Природа приголомшлива всюди і при цьому різна. Азія в більшості випадків у нас виходить м’якою, теплою, привітної. А Норвегія і Ісландія – це для мене не Захід, а скоріше Північ. Так, у людей там європейський образ мислення, але на ділі це суворий край, звідки здуває, змиває і скидає, там взагалі не завжди є місце людині. Якщо ж говорити про спосіб життя в цілому, то Схід мені все-таки ближче. На Заході все якось занадто стерильно, хоча і супер комфортно. Азія ж завжди готує справжню пригоду. Там майже неможливо щось планувати! Ти просто піддаєшся течії, і доля підносить справжні подарунки.
– Іноді ви активно подорожуєте по 5-6 місяців підряд. Що допомагає вам не втомлюватися?
Андрій: Подорож до двох місяців не заподіює ніяких незручностей, потім йде етап, коли починає жахливо хотітися додому, а ще через два місяці стає легше. В загальному, найкраща панацея від втоми – виробити свій графік пересування.
Ольга: Зазвичай в нову країну ми приїжджаємо на тривалий термін. І в цьому величезний кайф – ти можеш спокійно насолодитися певним місцем. Крім того, наша робота завжди з нами. Коли набридає проявляти активність, ми закриваємося в номері і обробляємо фотографії. Зміна діяльності – теж задоволення.
– Ви завжди подорожуєте тільки вдвох?
Ольга: Наш тандем вже настільки притерся, що вдвох нам найкомфортніше. Хоча є і близькі друзі, з якими подорожувати – одне задоволення! Коли їздиш з невеликою групою, стаєш більш відкритим до навколишнього світу, якщо ж збирається велика компанія, нікого і нічого вже не треба. Часто ми знайомимося з кимось в дорозі, тому з багатьох поїздок привозимо найцінніші «сувеніри» – нових друзів.
Андрій: Ми подорожуємо так, щоб було комфортно і нам, і попутникам, щоб був один напрямок і загальний план. Зібратися в дорогу можемо і за півдня. Легкість на підйом – велика сила.
– Що стало для вас найбільшим відкриттям?
Ольга: одним з найбільших відкриттів в подорожах є відкриття самого себе. Ми не раз помічали: як ти налаштований до світу, так він тобі і відповідає. Це дуже важливо. Ось, наприклад, М’янма для мене — прекрасна країна з неймовірно усміхненим людьми, але є багато туристів, які не повернулися б туди ні за які гроші. Найбільшим потрясінням залишається Непал. Це любов з першого погляду, і це назавжди. Потім Балі — він повністю відрізняється від всієї Індонезії, можна сказати, це інша країна: їх шаманські ритуали, майстерна різьба на храмах, чарівні водоспади, вулкани, неймовірної сили океан … Такого ми просто не очікували! Приїхали на місяць, а виявилося, що місяця на цей хоч і невеликий, але дуже цікавий острів мізерно мало.
Андрій: Кожен маленький крок в дорозі, як шматочок пазла, об’єднує те, що вже знав і бачив, змушує переосмислити минуле і пов’язати його з сьогоденням. Мабуть, найбільше відкриття – це розуміння того, що світ не такий страшний і небезпечний, як здається. А ще того, що потрібно цінувати то, що маєш.
– У минулому році ви опинилися в Непалі під час жахливого землетрусу, проте, не втомлюєтеся повторювати про свою щиру любов до цієї країни …
Ольга: Це вже не перший наш непалський землетрус. Але за те, що дає Непал, йому можна пробачити сейсмоактівність. Коли ти потрапляєш в це воістину божественне простір (я впевнена, що в Гімалаях живуть боги), все навколо здається іншим. Відчуття таке, ніби ти на небесах. Побувавши там раз, уже неможливо зупинитися. Але крім вершин, притягують привітні непальці. А ще чудесні храми, смачна їжа, галасливий, але неймовірно душевний Катманду і, звичайно ж, гірське містечко Покхара.
– Крім несподіваних явищ природи, з якими випробуваннями доводиться стикатися в дорозі?
Андрій: У подорожі може трапитися все, навіть те, чого найменше очікуєш. Ми пережили паніку з приводу цунамі на Мальдівах, боролися з «наїздами» силовиків в Росії, неодноразово губилися, не могли знайти спільну мову з місцевими, у нас не вистачало питної води, ми травмувалися, мерзли в горах, потрапляли в ДТП, були обмануті шахраями, втрачали гроші … Світ не ідеальний, це треба прийняти, але бути вдячним за можливість жити в ньому.
– Що вам подобається знімати найбільше?
Андрій: Мабуть, людину в природі. І хоча природа – самодостатня, на наших фото саме людина є ключовим елементом. Дуже люблю, коли вдається зловити в кадр місцевого жителя в його природної і звичному середовищі проживання.
Ольга: А природа сама по собі настільки неймовірна, що можна знімати лівою п’ятою – і вийде чудово!
– Куди вам неодмінно хочеться повернутися знову?
Ольга: Ну, безумовно, в Непал! (Сміється.) На Філіппіни б повернулася, на ті острови, де ми не були. Шалено люблю приїжджати до Грузії. Під час нашої першої відвідали цю країну, після повернення просто не втомлювалися розповідати про неї всім і кожному. І хоча поїздка була присвячена найкрасивішим вершинам, більшість наших розмов зводилася до місцевих жителів. У Грузії нас постійно зупиняли і запрошували в гості абсолютно незнайомі люди, вони накривали столи, проголошували наймудріші тости… Грузинська гостинність вражає! А взагалі, на Землі так багато казкових місць, де ми ще не були! ..
Андрій: Якщо довго сидіти вдома, можна захотіти туди, куди начебто і не планував повертатися. Куди мені точно не хочеться по другому колу, так це в мегаполіси. Зате я завжди готовий повернутися в гори.
– А чи є така країна, де б ви хотіли провести залишок життя?
Ольга: Якби забрати всіх рідних і друзів, можна було б переїхати на Балі …
Андрій: Але ми ж не школярі, щоб мріяти про кокосовий острів посеред океану. Цитуючи один анекдот: «Туризм і ПМЖ – це різні речі». Жити добре не там, де багато цікавих пам’яток, а там, де зручно вирішувати щоденні побутові справи. У кожного це своя країна, для нас це Україна.
– Ви дуже хотіли в Індію, недавно ваша мрія збулась. Потім була Ісландія. З огляду на протиріччя в бажаннях, в яку частину світу підете в Наступного разу?
Ольга: В Індію хотіла тільки я! Андрій не хотів взагалі і вважав, що країна абсолютно не цікава для нього. На Індію я його, чесно кажучи, вмовила зі сльозами. Є маленький нюанс: ми поїхали не як туристи, а скоріше як паломники (точніше, я як паломник, а Андрій як мій охоронець). І тому можна сказати, що ми її майже не бачили. Адже це настільки величезна і різна країна, її і за рік не вивчити! Що для нас стало несподіванкою, так це найсмачніша їжа за усі наші подорожі — величезне вегетаріанське меню і безліч фруктів! Індія залишила дуже приємні враження: це дійсно та країна, в якій ти мимоволі стаєш справжнім мандрівником. Тут просто нереально планувати що-небудь. Людям, які люблять жити за графіком, в Індію краще не їхати.
Андрій: Тепер розумію, що Індія не така страшна, як її «малюють». Однак, щоб там добре провести час, у вас повинна бути досить сильна мотивація. Якщо її немає, навколишнє середовище буде дратувати своєю неорганізованістю, відсутністю комфорту, дикістю і брудом. І це при тому, що паралельно існують інші фактори, які роблять цю країну цікавою. В Індії все може змінитися в одну мить. Ісландія на протилежному боці Землі – зовсім інша. Відрізняється все: клімат, ландшафт, спосіб подорожі. Це проста і зрозуміла країна з чіткими правилами гри. Це як солодке і кисле: щоб зрозуміти, що тобі подобається більше, треба спробувати все. Наші подорожі давно перетворилися на інструмент пізнання і розуміння різноманітності світу. Краще побувати всюди, побачити все і так і не визначитися, ніж сидіти безвилазно в своєму місті і мати категоричну думку про все, що відбувається там, де ти ніколи не був.
Comments are closed.