Вірусний ролик BBC, в якому інтерв’ю американського професора Роберта Келлі про імпічмент президента Південної Кореї перервали його маленькі діти, спричинив не лише всезагальне захоплення, а й широкі дискусії про дітей, батьків, навіть трохи про расизм.
Під час розмови Келлі, який нині живе у Південній Кореї, з кореспондентом ВВС, до кімнати неочікувано навідалися діти викладача. Відео просто розлетілося в інтернеті та стало темою для обговорення, суперечок, часто дуже гострих.
В Україні у п’ятницю, 10 березня, відзначилася керівник «Громадського» Наталія Гуменюк. Її пост у соцмережі Facebook отримав величезну кількість коментарів, поширень і знову коментарів. Тисячі людей говорили про все — дітей, батьків, людей, які дуже люблять малечу, і тих, хто (виявляється, є такі) її ледве терпить. Найбільше критики дісталося самій Гуменюк, а ще їй тепер світить, напевно, непроста розмова з Редакційною радою 14 березня.
У світі також крику не бракувало. Багато ЗМІ — наприклад, респектабельний журнал Time або британський таблоїд Metro — вирішили, що жінка, яка панічно забирає дітей, — це їхня няня. Та насправді вона дружина професора.
Як пише у Los Angeles Times автор блогу «Злий азійський чоловік», багато людей автоматично вирішили, що це няня, через расові стереотипи. Мало того, видання навело історії інших мам азійського чи африканського походження, яких незнайомі спершу сприймали за служниць.
Більшості глядачів сподобалася дитяча безпосередність, а також збентеженість Роберта Келлі, але відео отримало й багато критики від феміністок. Так, видання The New Statesman опублікувало колонку, в якій стверджується, що це відео — «короткий курс патріархату», тобто батько відштовхує доньку, навіть не оглядаючись, бо знає, що його підстрахує жінка, та й узагалі ігнорує дітей замість того, аби взяти їх на руки…
Видання The Outline видало подібний матеріал під заголовком «Чому сьогоднішнє вірусне відео — це погано для батьків і дітей». Автор цієї публікації стверджує, що поведінка Келлі репрезентує стереотип про безпомічних батьків (класичний приклад — мультяшний Гомер Сімпсон), хоча, за статистикою за останні 50 років чоловіки, принаймні, американські — стали проводити з дітьми втричі більше часу.
До речі, сам Роберт Келлі від коментарів утримався. Натомість у пошуках додаткової інформації журналісти дісталися навіть до його мами. За її словами, можливо, це вона стала причиною милого інциденту. Адже Келлі часто спілкується в інтернеті з американськими родичами, тож діти, почувши звуки з кімнати тата, могли подумати, що він говорить з бабусею…
