У понеділок, 1 листопада, завершився експеримент Національного форуму профспілок України. За його умовами, учасники мали протягом місяця жити лише на суму, яка офіційно визнана прожитковим мінімумом в Україні – 907 грн. Із п’яти учасників до кінця змогла протриматися тільки Анна Покотило, вчителька з села Вовчинець Івано-Франківської області.
– Пані Анно, як втрапили до експерименту?
– Мені передзвонили представники профспілок з Києва і запропонували. Чому саме я – не знаю. Думаю, вибирали людей із різних регіонів, різних статусів і статків. От я працюю вчителькою у місті, сама живу у приміському селі, але городу власного не маю. Думаю, що їм була потрібна саме така людина.
– Як рідні та друзі відреагували на цю затію?
– Сильно сварилися. Я, чесно кажучи, спершу також була не згідна на той експеримент. А потім подумала – може, це і справді якось допоможе людям.
– Що вам відомо було про інших учасників?
– Та майже нічого. Знала, що нас п’ятеро. І все. Не повідомляли мене і про те, коли вони вибували з експерименту.
– А як організатори контролювали процес?
– Вони зв’язувалися зі мною по телефону кожних два дні. Я розповідала – що купила, що їла, в якій кількості. Все це нотувалося.
– То що може дозволити собі людина, яка має 907 гривень на місяць?
– Знаєте, у мене селянська логіка мислення. Моя бабуся весь час казала – перш за все потрібна картопля, буряк і морква. Отже, спочатку купила картоплю. Розклала її серед хати і сіла рахувати – на 30 днів по 5-6 картоплин. Сусідка, яка зайшла і то все побачила, дуже здивувалася… Тож я варила легкий суп із овочів. Але, чесно кажучи, на другий день їсти його було просто неможливо, дуже несмачним був.
– Що ще входило до раціону?
– Ще я їла каші. Я ніколи їх не любила. А цього разу мусила їсти. Так можна було зекономити картоплю. Ще ліпила вареники, начиняла картоплею з підсмаженою цибулею. Купила топлене сало – дешеве, на акції. Якесь воно було не таке, чимсь пахло.
– А чого хотілося найбільше?
– Дуже хотіла риби, але не могла її купити. Думаю, от куплю і все, грошей не вистачить. Це вже тепер мені порадили, що треба було мойву купити і засмажити.
– То скільки грошей пішло на харчі?
– На їду витратила 341 грн. 97 коп. За комунальні довелося заплатити 291 грн. 60 коп. На інші потреби – 294 грн. 88 коп. Це я купила зубну пасту, шампунь, фарбу для волосся – теж по акції, за 23 гривні. Ще пральний порошок і миючі засоби.
– То як вдалося вижити на ці гроші?
– Думаю, вдалося тому, що експеримент проходив у жовтні. А це – місяць ярмарків. Я тоді брала капусту по 2,50-3 грн., зараз вона коштує вже 4 грн., якщо дуже гарна – 5 грн. Якби все відбувалося у листопаді чи грудні, не знаю, чи тих грошей вистачило хоча б на два тижні. Навіть ті ж комунальні послуги. За жовтень у мене вийшло заплатити за газ 200 грн., у грудні це було б вже 350 грн. Хоч я і економлю, але після повені у хаті – страшний грибок, дуже сиро. Тож треба опалювати добре. Плюс допомогло те, що решту речей я купувала на акціях у супермаркетах.
– Від чого ще, окрім нормальних харчів, довелося відмовитись?
– Я не ходила в гості. От у колєжанки був день народження, вона просила приходити. Я відповіла, що не можу. Заради експерименту. Відмовилася від театру, кіно. Навіть не йшлося про кафе, тим більше про ресторани. Не купувала косметику і навіть не користувалася тою, що в мене була. Бо людина з такими грошима не може собі цього дозволити. Мені навіть якось сказали: «Ой, в тебе лице таке страшне. Треба якісь креми, вітаміни». А під кінець експерименту у мене надщербився зуб.
— І що ви вирішили?
– Мені знайома, лікарка, сказала, що це обійдеться десь у тисячу гривень, і то по дружбі. Тож ті, хто має 907 грн. на місяць, мусять ходити без зубів.
– Після того, як ви єдина зуміли пройти до кінця, вас почали впізнавати на вулиці?
– Я йшла на експеримент не заради того. Я дуже не публічна людина і зараз ця увага мене дуже гнітить. Погодилася, бо думала, що це змінить ситуацію, що у людей будуть не такі мізерні пенсії, зарплати. От недавно в супермаркеті мене зустріла жіночка і каже: «Та це ж вас показували по телебаченню. А я, якщо купую м’ясо, після цього ще два дні можу взагалі не їсти». Так і сказала. Знаєте, у мене є меню, за яким я жила цей місяць. Хотілось би, щоб хтось із депутатів Верховної Ради спробував на ньому протягнути… хоча б тиждень.
До теми
З 1 жовтня прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений на рівні 907 грн. Згідно з діючими державними стандартами, рядовий українець може дозволити собі з’їсти впродовж місяця: 165 г сала, 1,290 кг яловичини, 630 г свинини, 1,140 кг птиці, трохи більше 5 кг білого хліба, 7,8 кг картоплі, близько 2 кг помідорів і огірків разом узятих, майже 5 кг фруктів і ягід. За альтернативними оцінками Національного форуму профспілок України прожитковий мінімум становить 2356 грн.
Comments are closed.