У Музеї визвольних змагань Прикарпатського краю сьогодні відбулась презентація книг, написаних бійцями АТО.
Франківцям представили чотири книги: “Піхоту” Мартіна Бреста, “Психи двох світів” Юрія Руденка, “Вовче” Костянтина Чабала та “14 друзів хунти”, написаній у співавторстві 14 бійцями.
Секретар “Івано-Франківської обласної асоціації учасників та ветеранів АТО” Андрій Фармуга розповідає, що чимало прикарпатців цікавляться відповідною літературою, пише Курс. Але, на жаль, її або мало, або про неї мало знають. Саме тому виникла ідея такої презентації.
“Дуже важливим є те, що книги не писали “фейсбучні диванні стратеги”, а саме ті люди, які пройшли пекло війни”, – каже Андрій Фармуга.
Читайте також: Тарас Прохасько: Як си постелиш…
Модератор зустрічі письменник Тарас Прохасько наголосив на тому, що всі книги є виключно художніми, а не “звітами”. Хоча в них викладено чимало документальних фактів.
“Сидячи далеко, не можна уявити, що там (на війні, – ред.), не розуміючи, що відбувається в окремих точках. Це передається не аналітикою, а особистими пережиттями. Вартість текстів не тільки в тому, про що вони, а і в тому, як написані. Це не голе свідчення, а розуміння й історія становлення того, хто пише. Це душевні історії тих людей, вони їх формують”, – сказав Тарас Прохасько.
Автор книги “Вовче” Костянтин Чабала розповів, що його проза не стільки про війну, як про людей на війні.
“Там нема героїзації чи чогось поганого. Там звичайні люди, вони не помітні тут, бо звичайні, як ми з вами, але вони потрапили в такі обставини. Книга художня і не має реальних прототипів”, – сказав Костянтин Чабала.
Читайте також: Бійці стоматологічного фронту. Чому Миколу Андрійчука з Надвірнянщини бояться найвідважніші вояки
Автор книги “Піхота” Мартін Брест зауважив, що перед презентацією ходив по музею, роздивлявся фотографії війн і зрозумів, що ще 5 років тому не міг би подумати, що колись стрілятиме в росіян. Він розповів, що спершу написав книгу, а потім задумався, для чого її написав. Тож постарався дати відповідь самому собі.
“Хтось зараз там стріляє, а хтось п’є чай. По нас стріляли. Ми сиділи у фейсбуці і не могли писати, що нас валять, бо нас читають дружини і діти, тому писали, що їмо згущенку чи смажимо картоплю”, – розповів Брест.
Читайте також: Виїзд, госпіталь, бліндаж. Як франківські бійці зустрічають Новий рік на передовій
Він додав, що професійні письменники писали йому і негативні відгуки про його книгу, мовляв, стилістика не професійна, та йому байдуже, головне – що він мав змогу передати те, що відчував і бачив.
“Історії цих людей мають десь залишитись. Ми всі гарно говоримо, що герої не вмирають, але ми знаємо, що вмирають, залишаються надгробки і фото. Мені потрібен слід в історії цих шести букв – піхота”, – додав Брест.
Автор книги “Психи двох морів” Юрій Руденко продовжив тему, яку порушив Мартін Брест щодо професійності викладу матеріалу, та додав, що останні роки в Україні все робиться “не по стандарту”, починаючи від Майдану. На його думку, це такий собі девіз нинішньої України.
“Моя книга присвячена моєму другу, який загинув в Іловайську. Люди тут на війні стріляють і вбивають, а поруч живуть місцеві і дивляться телевізор. Таких історій багато. Багато місць, де не могли добратися журналісти. Багато людей підтримує зараз наших військових і не поважають Росію, але не розуміють, що відбувається там. Тому народилась ідея, щоб пояснити людям, що відбувалось”, – каже Руденко.
Його книга про іноземну журналістку, яка закохується в майданівця, той згодом йде на війну, а вона описує все, що бачить на війні. Персонаж вигаданий, хоча факти в книзі реальні. Учасники презентації могли поспілкуватись із авторами, купити книги та отримати автографи.
