2018-й добігає кінця, і «Репортер» починає підбивати підсумки. Ми нагадаємо вам про головні події і про людей, які цьогоріч встигли відзначитись. Напишемо й про скандали, корупціонерів, гучні судові справи. Але починаємо з приємного – з досягнень у галузі культури.
Місто любить фестивалі
Мабуть наймасштабнішою культурною подією року став фестиваль актуального мистецтва Porto Franko.
Цьогоріч приїхало близько 270 артистів з України, Польщі, Австрії, Німеччини, США, Франції, Бельгії, Нідерландів і Литви. За п’ять днів відбулося майже 100 подій: вистави, кінопокази, концерти, виставки, лекції тощо. Кожен знайшов щось для себе. За підрахунками організаторів, заходи відвідало 60 тисяч людей.
Найбільше цей фест запам’ятався балетом для роботів «Oh, Magic», футуристичною оперою «Аерофонія» та, як не крути, виступом гурту «Хамерман знищує віруси», бо ж наробили галасу.
Трохи з меншим розмахом Івано-Франківськ святкував своє 356-річчя, яке співпало з міжнародним фестивалем «Карпатський простір». Насичена програма розтягнулась на чотири дні й 14 локацій.
Найбільше фест запам’ятався виступом швейцарського гурту «Kadebostany». Також чимало люду обговорювало виставу «Річард III», де грали Богдан Бенюк, Остап Ступка, Василь Мазур та інші відомі актори.
Вистава була класна, але міська влада припустилася дивної помилки: для всіх оголосили вільний вхід, але деяким видали запрошення з місцями. Мало того, нікого про це не повідомили й не відділили «запрошених» від «вільних». Була купа ображених, люди сиділи на підлозі, добре, що не побилися, бо ж театр.
А от «День вуличної музики» цьогоріч, відверто кажучи, не вразив. Усе було надто спокійно, бракувало драйву і саме «вуличної музики». Щоправда, пост-панкова «Пенсія» відірвалася на повну й дощ не завадив. Люди танцювали, підспівували і просто кайфували разом з «пенсіонерами».
Гріх забути й міжнародний фестиваль фентезі «Брама». На тиждень місто занурилось у царство магії. Цей фест пройшов у Франківську вдруге, мета – знайти молодих талановитих українських письменників, які пишуть фентезі.
Так, у рамках фестивалю презентували збірку оповідань «Брама – багряні ночі». До неї увійшли 30 оповідань, написаних на конкурсі у 2017 році. Конкурсанти ж, оповідання яких перемогли цьогоріч, побачать свої твори на папері вже наступного року.
Насправді було чимало цікавого: театр, кіно, музика, презентації. Але найбільше франківцям запам’яталися косплеєри, які пройшлися ходою середмістям, потанцювали середньовічні танці на Вічевому майдані та показали свої номери у драмтеатрі. Косплей (від англ. costume play) – це перевтілення в улюблених персонажів книг, фільмів, коміксів чи ігор.
Сцена хоче експерименту
Для театралів цей рік став справжнім святом, адже було чимало прем’єр. Рік розпочався з феєрії «Легенда святого Різдва. Пісок часу». Згодом показали «Любов до гробу», «Театр», «Модільяні», «Чи падає влітку сніг?», а також моновиставу з Олексієм Гнатковським «Про що мовчать чоловіки, або Дикун Forever».
Насправді перелічувати постановки можна довго. Кожна вистава була по-своєму особлива, кожна по-своєму зачіпала і лише глядачам вирішувати, яка їм «зайшла» найбільше. Втім, мусимо виділити неооперу «Гамлет» – вона перемогла у номінації «Найкраща експериментально-пошукова вистава» в рамках першого всеукраїнського театрального фестивалю-премії GRA (Great Real Art).
Та й акторами похвалитися треба. На початку року Роман Луцький отримав звання «Заслужений артист України». Першу роль у театрі він отримав у 19 років – грав батька трьох дітей у виставі «Шлюб по-італійськи». Нині, крім театру, активно знімається у кіно. Після ролі Олешка у «Сторожовій заставі» – просто зірка.
Ірма Вітовська навесні стала «Жінкою України-2018», а в жовтні її визнали найкращою акторкою 2018 року. Вітовська отримала нагороду за роль баби Прісі у містичній драмі «Брама». Роль бабці з Чорнобиля Ірма вперше зіграла у 2015 році у виставі «Сталкери». З того часу вистава збирає аншлаги.
Відзначилися не лише досвідчені – кращою серед кращих стала й франківська юнацька театральна школа «Живбувпес». Колектив здобув перше місце на фестивалі «День театру» в Києві. Нагороду в номінації «Юнацький театр» франківці отримали за виставу «Янгол у пітьмі», яку ставили під керівництвом Ігоря Захарчука.
Те, що на папері
Так уже склалося, що Франківськ багатий на письменників, тож серед літераторів завжди є кого відзначити. Так, Тетяна Малярчук стала переможницею конкурсу на здобуття німецької літературної премії імені Інґеборґ Бахман. Ця престижна премія заснована 1977 року й видається в місті Клаґенфурт, де народилася австрійська письменниця.
Відзнаку здобув текст Малярчук «Жаби в морі» (Frösche im Meer). Оповідання стало її першим німецькомовним художнім твором. В ньому описана дружба українця-емігранта-нелегала Петра та старої, покинутої напризволяще австрійки.
Однак справжню «народну» славу Тетяні приніс інший текст – «Цвєтка і її я». Про цю повість тепер знають навіть ті, хто ніколи не чув і не читав творів Малярчук. З довідника-хрестоматії для 11 класів його дістала київська активістка Оксана Федоренко і звинуватила письменницю у пропаганді гомосексуальності. Але Малярчук то аж ніяк не зашкодило, бо розумні люди спершу читають, а потім роблять висновки.
Серед літераторів цьогоріч також відзначилась письменниця і поетеса Марія Ткачівська, яка стала лауреаткою міжнародної літературної премії імені Гоголя «Тріумф». Нагороду вона отримала за книгу «Я і мій Дон Жуан».
А от на літературному конкурсі «Коронація слова-2018» відзначилися кілька прикарпатців.
Спеціальну відзнаку «Правосуддя» від Асоціації розвитку суддівського самоврядування України отримав роман «Пастка на полоза» Василя Добрянського. Ще один його роман – «Пернач полковника Вухналя» – отримав спеціальну нагороду від «Українського радіо Культура».
Диплом «Коронації слова» отримала й франківчанка Наталія Гошилик зі збіркою пісенної лірики «Я люблю тебе поміж справами». Дипломантом конкурсу з кіносценарієм «Червоний будинок» став також прикарпатець Анатолій Максим’юк. А Ярослав Ярош з Івано-Франківська отримав диплом за п’єсу «Антоніна».
Звісно, цей підсумок – суб’єктивний, редакційний. З одного боку, згадати всіх і все просто нереально. З іншого – що читати, слухати, дивитися – кожен читач обирає сам. Але добре, коли є, з чого вибрати.
