Культура

«Будинок «Слово». Чому варто подивитися новий фільм про Хвильового, Тичину і Сосюру

В українському прокаті зараз можна переглянути фільм «Будинок «Слово». Нескінчений роман» про діячів українського «розстріляного відродження». Він був знятий ще у 2021 році, але у широкий прокат вийшов лише тепер – і саме зараз він є як ніколи актуальний.

Репортер розповідає, чому варто переглянути фільм «Будинок «Слово».

Можливість побачити на екрані українських класиків, яких вивчали в школі

Є багато фільмів про Хемінгуея, Фітцджеральда та решту письменників «втраченого покоління», але в Україні на початку минулого століття зібралася не менш талановита компанія, яка, втім, творила у набагато сумніших умовах.

Микола Хвильовий, Володимир Сосюра, Павло Тичина, Остап Вишня, Раїса Троянкер, Лесь Курбас – цікаво спостерігати за взаємодією на екрані тих, чиї сухо викладені біографії вивчали у шкільних підручниках.

Актори В’ячеслав Довженко, Андрій Май, Костянтин Темляк, Євген Ламах, Валерія Ходос, Станіслав Сукненко та інші у фільмі дуже нагадують своїх персонажів зовні й викликають симпатію до талантів. Усі вони зібралися під дахом Будинку «Слово», який потім самі ж назвали «Крематорієм».

Будинок "Слово" - Хвильовий, Довженко — Микола Хвильовий у виконанні В’ячеслава Довженка

Достовірно зображене Розстріляне відродження

Хоч головний герой стрічки Володимир Акімов – вигаданий для художнього ефекту, режисеру фільму Тарасу Томенку можна довіряти щодо основних сюжетних ліній. У 2017 році він зняв документальний фільм «Будинок «Слово». Там показані ті ж події, що й у художньому фільмі: приїзд Бертольда Брехта і Теодора Драйзера до Харкова, Голодомор в українських селах, репресії та розстріли українських культурних діячів. А у художньому фільмі, хоч і є немало драматичних відступів, творці фільму обіцяють: усе, що стосується реальних особистостей, є достовірним, навіть деякі цитати, які звучать з їхніх уст. Зокрема, сцену самогубства Хвильового 13 травня 1933 року відтворювали за свідченнями кількох людей. Ефекту «історичності» додає і чорно-біла картинка майже протягом цілої стрічки.

Під час зйомок ми з командою опиралися на документальні матеріали, фотографії та кінозйомку, – розповідає Тарас Томенко в інтерв’ю. – Нам було важливо достеменно знати, у що одягалися, що їли, із ким спілкувалися, що полюбляли наші герої. У кадрі ми навіть використовували речі, які знаходили в архівах: Геннадій Попенко, який зіграв Михайля Семенка, одягав метелика, якого носив поет.

Документальний фільм Томенка отримав позитивні відгуки критиків, зокрема, премію «Золоту дзиґу». Так і художній фільм уже відзначився на кінофестивалях у Польщі та США, де зібрав нагороди.

Робота над фільмом тривала 10 років

Як розповідає Тарас Томенко, працювати над цією ідеєю разом зі сценаристкою Любов’ю Якимчук розпочали ще за часів Януковича. Тоді втілити її в життя видавалося нереальним. Зокрема через те, що тоді це було нікому нецікаво і немодно.

Все ж, часи змінилися, тож фільм «Будинок «Слово». Нескінчений роман» вийшов у 2021. Прем’єра відбулась на 37-му Варшавському кінофестивалі. Але у широкий прокат фільм потрапив лише зараз.

Читайте: Далі – Голлівуд. Як 17-річний Олександр Василів із села на Богородчанщині знімає фільми з тисячами переглядів

Несподіваний підхід до сюжету та естетичні кадри

Попри те, що більшість персонажів реальні, історія розгортається перед очима вигаданого Володимира Акімова, молодого безталанного поета, який заселяється у «Слово», а згодом стає сексотом енкаведистів. Дещо карикатурний Акімов стає втіленням ницості й зла у фільмі. Його вдало зіграв Дмитро Олійник, для якого ця роль стала дебютною.

Хоча фільм важкий і трагічний, він також красивий. Тут багато символізму, велика увага до деталей та декорацій, що занурюють у радянську епоху часів Сталіна.

Ще раз згадати, як росіяни нищать українську національність

Бачена й чута вже багато разів історія масових репресій, страшного Голодомору і радянської цинічності завжди вражає. Але ніколи не зайвt ще раз нагадати собі, що мирне співіснування з північно-східним сусідом неможливе.

Читайте: Ростислав Семків: про військових аналітиків, літературу під час війни та «кенселінг» росіян

З часу подій, зображених у фільмі, пройшло майже 100 років, але українські митці й далі гинуть у боротьбі з російськими загарбниками. А харківський Будинок «Слово» 7 березня 2022 року внаслідок російського обстрілу отримав пошкодження – він у зоні ризику через постійний терор Харкова росіянами.