Культура

Від «Екматедосу» до «Міранди»

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

Надія Шегда Поспішаємо жити, квапимось, іноді не озираємось довкола… А тому не бачимо, що поруч з нами ті, хто своєю творчістю вже тепер закладає новітній, і, певно, навіть дуже інший фундамент майбутнього українського, а мо’ і світового ТЕАТРУ.

 

Від «ЕКМАТЕДОСУ» до «МІРАНДИ»

Формула творчої майстерні «Екматедос»: діапазон актора — від філософа до акробата.

Такий, так би мовити, постулат був характерним і для театру Древньої Греції, і для театральних шкіл Франції, «Кабукі», «Но» (Японія), для ритуального театру ацтеків та племені «Майя».

То що ж таке «ЕКМАТЕДОС» і як сталося, що домінуючою є саме така формула?

Незважаючи і водночас зважаючи на те, що у реальному житті — лабіринті хитросплетінь та інтриганства, егоїзму та сам­озакоханості, що, за словами акторки Любові Турчиняк, бачимо навколо, у творчій майстерні «ЕКМАТЕДОС» (вихованкою якої вона є) викладачі та студентство намагаються знайти спосіб захисту від руйнування щоденного життя сучасним хаосом. Участь у семінарах і тренінгах в майстерні «Екматедос» дали переконання п. Любові, що подібної альтернативи у сучасних театральних школах немає.

 

На зміну системі Станіславського і Вахтангова?

Виховання в «ЕКМАТЕДОСІ» — це створенння паралельного світу існування творчої особистості як у реальному житті, так і у створеній виставі. Паралельний світ — це певна філософія майстерні, це багаторічний досвід фахівця. А йдеться про Ігоря Бориса — актора, режисера, заслуженого діяча мистецтв України, який і є автором методи, яка з часом, без сумніву, буде заявлена як та, в основі якої — поступальний розвиток не лише українського, а й світового театру. Але це згодом, можливо, навіть через століття. А поки…

Нелегко з’ясувати, з яких саме чинників складається внутрішнє паралельне життя, звідки воно береться і яким саме чином його можна відтворити на сцені… Цей процес є безперервним потоком емоцій, думок, почуттів.

Певно, не можуть не пам’ятати шанувальники Івано-Франківського обласного музично-драматичного театру (у якому 18 років тому творив Ігор Борис) вистав «Тіні забутих предків», «Плаха», «Іванов» та ін. Зараз Ігор Борис є завідувачем кафедри майстерності актора та режисури, деканом факультету кіно-телемистецтва Харківської державної академії культури і мистецтв. Нещодавно світ побачив його наукову роботу — підручник з майстерності актора, а також до видання готується підручник по режисурі.

 

Відверто і з перших уст

А для того, щоб довідатись, як пролягав шлях до створення нового експериментального театру «Міранда» і якою була участь у цьому Ігоря Бориса, ми вирішили поцікавитись безпосередньо у майстра сцени.

—?Пане Ігоре, розкажіть, з чого все розпочалося і чому «Міранда»?

—?У 2005 р. в Івано-Франківському обласному музично-драматичному театрі ім. І. Франка відбувався показ вистави «Княгиня Ольга», у якій роль Малуши виконувала Любов Турчиняк. Для мене завжди цікаво, коли актор має бажання робити трохи більше, ніж репертуарні вистави. Так і розпочалася співпраця між Івано-Франківськом та Харковом у творчому проекті. Згодом постало питання назви, конкретики. І було прийняте рішення про створення експериментального театру «Міранда», що за легендою являє собою маленьку неповторну дивовижну і яскраву планету в Космосі.

—?Як можете спрогнозувати розвиток «Міранди» на тлі розвитку сучасного українського театру?

—?Це проект ексклюзивний і унікальний, бо має свою школу, техніку і методику, яка відрізняється від усіх інших. Над методикою і системою «емоційно-енергетичних імпровізацій у паралельному світі існування актора у виставі» я почав працювати ще 20 років тому. А зараз це втілюється у життя акторами XXI ст.

—?За чим, на Вашу думку, сучасний глядач приходить до театру перш за все?

—?Глядач зіпсований політикою, економікою і соціумом. Реальне життя брудне і знищує особистість. На планеті є тільки 1?% населення, який має імунітет від знищення. Театр сьогодні, на жаль, не готовий вести за собою. Він існує лише як інструмент, як обслуговуючий персонал. А насправді у виставах треба боротися, злу протиставляти добро, любов, вічність. У виставі повинен бути біль, живий оголений нерв. Лише тоді відбудеться катарсис, очищення.

Експериментальнийт театр «Міранда» — це унікальне поєднання сучасних досягнень творчої майстерні «ЕКМАТЕДОС» та неповторної художньої форми у системі власного «Я» актора існування у середовищі Універсуму.

Про те, якою виставою заявить про себе «Міранда» в Івано-Франківську, хто підтримує такі проекти в нашому місті фінансово, хто зачисля себе до когорти театралів, які можуть і хочуть перебувати у паралельному світі — трохи згодом на сторінках «Репортера».