Культура

Театр і його правда

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

Про те, чим живе театр сьогодні, поспілкуємось із «Людиною театру» і виконуючим обов’язки директора театру Володимиром Чайківським.

—?У нас є сонячна перспектива і, думаю, творчий потенціал зросте, оскільки маємо нове керівництво в особі директора Дмитра Чаборака.
Впродовж семи років у нас не було художнього керівника. І це, до речі, проблема всієї України. Зараз ми працюємо над прем’єрою вистави про голодомор за м. Кулішем. Готуємось до фестивалю «Прем’єри сезону», на якому будуть представлені театри з Рівного, Луцька, Тернополя, запрошуємо театралів зі Східної України.
Маємо кайф від того, що ремонти тривають і невдовзі буде затишно, хоча до завершення ще далеко.
Освоїли вже 1,5 млн. гривень, ще мають виділити 2 млн. — будемо працювати.
—?Пане Володимире, чи відстежуєте певні тенденції щодо потреб глядацької аудиторіїї?
—?Йдуть на класику, часто на комедію і сприймають її краще, аніж щось, над чим треба замислитись… Але наш театр різноплановий.
—?Яку прогалину необхідно заповнити, щоб глядач прагнув приходити і бути співучасником, відчувати співпричетність, співпереживати?
—?Не вистачає професійних акторів та режисерів, хоча школа ніби і є. Є певний брак сучасної драматургії. Колись театр був ідеологічною установою, нині тримається на ініціативі сподвижників. Ось на Могилевську беруть квитки за доволі високими цінами, а театр собі дозволити такого не може. Споживацька аудиторія… немає розуміння.
—?Аби було по?іншому треба виховувати смаки? Як?
—?Це не тільки завдання театру, це є ціла система. Ви бачили, щоб транслювали драматичні вистави? Де ті села, у яких було по кілька аматорських театрів?.. Ідеологія має бути!
—?Яку постановку за останні роки вважаєте сильною?
—?«Маруся Чурай» Ліни?Костенко.
—?Хто є опорою івано-франківського театру?
—?Ю. Суржа, Г.?Бабинська, В.?Пантелюк, О.?Шиманський, Ж.?Добряк-Готвянська, Г.?Талалай, С.?Якубовський, Т.?Перета, О. Іваницька, В.?Родь… Також молоді актори курсу Р.? Дер­жипільського.
—?Привідхилите завісу планів у постановочних дійствах?
—?«97» М.?Куліша, а далі… чекайте і приходіть!

З історії театру: 

У грудні 1939 р. виставою «Платон Кречет» О.?Корнійчука розпочав свій I-й театральний сезон Станіславський, нині Івано-Франківський музично-драматичний театр ім. І. Франка. Це був перший на Прикарпатті професійний український театр, створений на базі мандрівних театрів Галичини. У його становленні брали участь такі видатні українські актори, народні артисти: Г.?Юра, Є. Пономаренко, А.?Бучма, Н.?Ужвій. Під час війни — період творчої діяльності в театрі композитора, диригента Я.?Барнича. Великий успіх мали оперети «Циганський барон», «Летюча миша» Й.?Штрауса.
У післявоєнні роки очолювали трупу режисери М.?Станіславський, М.?Копаський, М.?Равицький. Творчу діяльність розпочали В.?Смоляк, Д.?Чайковський, Ю.?Петров.
З 1959 по 1996 рр. колектив очолював заслужений артист України Є. Гречук. В усі періоди творчого життя театр гідно репрезентував традиції українського національного музично-драматичного мистецтва. На його афішах — класичні твори, популярні музичні мелодрами і комедії.
Яскрава сторінка у творчості театру пов’язана з іменем народного артиста України Віталія Смоляка. Актор, режисер, головний режисер театру з 1968 по 1975 рр., самобутній майстер сцени, чудовий педагог, який зростив не одне акторське покоління. Його вистави: «Украдене щастя» І. Франка, «Бравий солдат Швейк» М.?Гашека, «Сестри Річинські» І. Вільде та ін. У 2002 р. встановлена обласна премія в галузі театрального мистецтва ім. в. Смоляка і першими її лауреатами стали учні В.?Смоляка заслужені артисти України Ж.?Добряк-Готвянська та О.?Шиманський.