Піднесений настрій, святкова атмосфера, сльози радості та вдячності. І танець, танець, танець… У понеділок, 2 травня, івано-франківська дитяча хореографічна школа-філія Української академії танцю (або школа Васіруків, як у Франківську вже звикли називати цей мистецький заклад), відсвяткувала своє десятиліття.
Близько трьох годин зала облмуздрамтеатру була наповнена грацією, красою та гармонією. Білоруський танець «Веселуха», іспанський «Малагуенія», варіація із балету «Есмеральда», вальс Чайковського. Словом, кожні три хвилини на сцені розгорталася ціла історія.
 |
Чарівні панночки легко кружляли у танці, щоразу змінюючи вбрання та образи. Глядачі насолоджувались позитивною енергетикою і лише встигали, наче калейдоскоп, гортати танцювальні дійства. Насамкінець учні хором зізнавалися своїм вчителям у любові, дарували квіти, а зала аплодувала.
«Танець для мене – це життя, стан душі і радість, якою живу разом зі своєю танцювальною родиною, – говорить директор хореографічної школи Василь Васірук. – А взагалі-то це важка щоденна праця і навчання, на що з першого дня налаштовуємо наших учнів та їхніх батьків».
Десять років тому Василь Васірук став наймолодшим директором мистецького танцювального закладу в області. Нині він розповідає, що все починалося з перевлаштування дитячого садочка під танцювальні класи, далі були тривалі пошуки навчальних планів, багато інших клопотів. Васірук пригадує, що з перших 43 учнів закінчили школу лише 12. Адже вивчення французької термінології, класичного танцю, народного, історико-побутового чи сучасного танцю, історії хореографії – все це вимагає серйозних зусиль.
За десять років школа здобула визнання як в Україні, так і за кордоном. У кабінеті директора – дипломи, грамоти, кубки. Серед недавніх перемог – перша і друга премії на II міжнародному конкурсі танцю «Арт-преміум» у Києві.
Сьогодні у школі більше 250 учнів. Найменші займаються двічі на тиждень, старші – кожного дня.
З 12 наших цьогорічних випускників десять далі вчаться хореографії, – тішиться Василь Васірук. – Уже маємо замкнене коло: Інна Майданська, Наталя Чашечнікова, Надія Опацька, Катерина Васильків, Ірина Забігач – це ті талановиті випускники, яких вже залучаємо до викладання».
Педагоги школи-філії – Юрій Скобель, Наталія Кирильчук, Леся Гриш, Василь Шеремета – ще кілька років тому теж були учнями школи, згодом – випускниками Прикарпатського університету, а нині вже мають своїх учнів, і дирекція хореографічної школи пишається їхніми досягненнями.
«Не бійтеся помилятись, але бійтеся повторювати свої помилки», – кажуть учням Світлана та Василь Васіруки. А зазираючи у майбутнє, пан Василь нишком додає: «Уявляєте, як гарно буде сказати своїй дружині на схилі літ: «Ми все життя з тобою протанцювали…».
Comments are closed.