У виставковій залі музею «Писанка» поселилася колекція «різдвяних павуків». Її автор – працівниця музею Орислава Стефанюк. Майстриня розповідає, що свого часу навчилася цьому в Марії Семенчик – талановитої простої жіночки із села Назірна Коломийського району. А нині хоче ті знання передати молодшому поколінню. Тому вже кілька років разом з іншими працівницями музею проводить для зацікавлених відвідувачів майстер-класи з виготовлення святкових прикрас.
У 2005 році велика колекція різдвяних оберегів пані Орисі та інших працівників музею була представлена в Київському палаці мистецтв «Український дім» на Всеукраїнській виставці творів образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва під назвою «Україна і світ: місія культури».
Звичай оздоблювати різдвяну оселю солом’яними прикрасами – давній. Ця традиція була доволі поширеною на Гуцульщині та Покутті, де виготовляли дідухів та павуків. Як розповідає завідуюча філіалом музею Мирослава Бойків, павуками в народі називали підвісні солом’яні конструкції ромбічної форми. Їх прив’язували волосиною з конячого хвоста до центрального сволока в хаті. Через те, що від найменшого перепаду повітря така конструкція починала рухатися, а ввечері тінь від неї нагадувала рухи павука, звідси, мабуть, і з’явилася така назва.
Про доброчинство павука розповідає народна легенда: «Втікаючи від воїнів царя Ірода, Свята Родина сховалась у печеру. Павуки швидко заснували вхід до печери павутинням. Коли над’їхали воїни, то побачили густе сплетіння павутини і зрозуміли, що в ній нікого немає, тому помчали далі». Так був врятований від смерті Ісус Христос, а павука за це доброчинство почали звеличувати.
«Він став одним із символів Різдва та оберегом у оселі, а ще – уособленням працьовитості та провісником новини, – говорить пані Мирослава. – Адже і в наш час є повір’я про те, що коли павук спуститься на павутинці біля когось, то тій людині слід очікувати звістку».
Мирослава Бойків розповідає як виготовляли павука: «Найчастіше використовували житні стебла – через їхню міцну структуру. Нарізали по 12 однакового розміру соломинок, нанизували їх на нитку, зв’язували, формуючи при цьому ромби. У центрі «павука» розміщували найбільшу фігуру – лоно «павучихи» – основу, до кутів якої кріпили шість однакових менших ромбів – дітей. До них прив’язували ще менших ромбів – онучків».
Кажуть, така прикраса є також символом безперервності людського роду. Що ж, нехай виготовлені нами павуки стануть провісниками добрих новин та оберегами родин!
