Історія Статті Фото

Зустрінемось під годинником: 30 років життя Франківська у семи світлинах (ФОТО)

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
Репортер продовжує публікувати фотоматеріали із фондів Івано-Франківського краєзнавчого музею. Перші дві частини завжди можна прочитати тут і тут.

Найбільшу частину фотоархіву краєзнавчого музею становлять світлини радянської доби. Воно й не дивно, адже у закладі регулярно відбувалися фотовиставки із демонстрацією найрізноманітніших «досягнень». Репортер обрав найцікавіші знимки, які ілюструють історію міста протягом 1946-1975 років.

Фото № 1

Під час боїв за Станіслав загинуло багато червоноармійців. Їх поспіхом поховали у різних куточках міста, а фронт покотився далі. Коли війна завершилась, постало питання створення єдиного меморіалу загиблим. Для нього обрали розлогий пустир біля вокзалу, який називали – «Повиставова площа», оскільки там у 1875 році провели потужну сільськогосподарську виставку.

Роботи зі спорудження кладовища почалися ще в червні 1946 року, й на них задіяли ресурси ледь не всього міста. Підприємствам та установам керівництво «нарізало задачі», й ті мали виконати їх у стислі терміни. Будівництво хотіли завершити 17 вересня – до річниці «об’єднання», але не встиг­ли. Тому відкриття перенесли на 23 жовтня 1946 року. Газети писали, що на урочистій церемонії під залпи артилерійського салюту до могил поклали понад 500 вінків.

На світлині № 1 показаний центральний пам’ятник-обеліск, ледь не до середини заставлений вінками. Всередині нього горів віч­ний вогонь, а обабіч стояли стели з прізвищами загиблих. У такому вигляді кладовище проіснувало до масштабної реконструкції 1967 року.

У жовтні 1949 року в оновленому парку Шевченка відкрили обласну сільськогосподарську виставку. Для неї спорудили численні дерев’яні павільйони, де місцеві колгоспи демонстрували власну продукцію. Виставка тягнулася уздовж паркового озера (того, що з мостиком), на місці теперішніх атракціонів «Скажені автомобільчики» та «Чортове колесо». Світлина № 2 презентує нам павільйон зернових та овочевих культур.

Читайте: Уряд, костел і алея. Яким є Станиславів на рідкісних фото “Бібліотеки-Атлас”

Паралельно із демонстрацією досягнень активно діяла виносна торгівля, смажили шашлики, працював тимчасовий універмаг. Події такого масштабу у Станіславі траплялись нечасто, тому народу там було не проштовхнутись. Наприклад, подивитись на відкриття прийшло… кілька десятків тисяч чоловік. Виставка функціонувала до середини п’ятдесятих і нині про неї нагадує літній кінотеатр на березі озера.

Фото № 2

Наступна світлина змушує задуматись. 18 січня 1654 року гетьман Богдан Хмельницький на генеральній військовій раді у Переяславі необережно присягнув на вірність московському царю. Згодом Україна втратила незалежність, а російські історики вигадали міф про довгоочікуване «возз’єднання двох братніх народів». Сталін, який активно продовжував «возз’єднання», приєднавши до СРСР Галичину, Волинь, Буковину і Закарпаття, наказав із помпою відзначити ювілей Переяславської ради.

По всій Україні пройшли урочисті заходи, які не оминули Станіслав. На фото № 3 бачимо урочисту ходу, що рухається вулицею Грюнвальдською попри тодішній обком компартії. На звороті є підпис: «Колона демонстрантів в день святкування 300-річчя возз’єднання України з Росією. 23 травня 1954 року. Фото Яременка». А тепер питання на засипку. Чому святкували у травні, якщо Переяславська рада відбулась у січні?

Фото № 3

Наступна світлина не датована, але за одягом людей можна припустити, що вона зроблена у п’ятдесятих (№ 4). Це не якась визначна подія – звичайна замальовка із щоденного життя міста. Перед нами головний вхід до поштамту, який для мешканців Станіслава був знаковим місцем. У 1960 році на стіні поштамту, з боку теперішнього Вічевого майдану, повісили «Годинник світу», що показував час у кількох точках земної кулі. Кут поштамту став популярним місцем для побачень. Якщо хлопець пропонував дівчині «давай зустрінемось о шостій вечора під годинником?», та вона одразу розуміла, де це.

Фото № 4

За радянщини у нашому місті регулярно проводились багатолюдні мітинги. Зазвичай вони приурочувались до державних свят чи відкриття важливих об’єктів. Втім, на світлині № 5 бачимо мітинг, що зібрався з доволі незвичної причини.

Читайте: Легенди Станиславова. Куди там Парижу!

9 листопада 1962 року Президія Верховної Ради УРСР, «беручи до уваги побажання колективів промислових підприємств, колгоспів, радгоспів, учбових закладів та клопотання громадських організацій», постановила перейменувати місто Станіслав на Івано-Франківськ, а область – на Івано-Франківську. З цієї нагоди відбулась об’єднана сесія обласної та міської рад, що завершилась мітингом трудящих.

Фото № 5

На фото видно, що ті трудящі стоять перед обласною дошкою пошани, в той час як з трибуни керівник бригади приладобудівного заводу М. Гулій штовхає спіч: «Ми пишаємось тим, що місто наше віднині носитиме ім’я великого українського письменника-революціонера!». Але ж насправді думки трудящих ніхто й не питав, а старші люди й досі називають місто Станіславом.

Фото № 6 цікаве з усіх боків. Насамперед, це аерофотозйомка площі Ринок та прилеглих кварталів. Вона ще не спотворена численними торговими центрами, а в лівій частині світлини можна побачити сквер на місці Білої хати. Також тут добре видно, що ринкова площа не симетрична – її правий бік значно більший за лівий. Колись тут стояв квартал єврейських будинків, які знищили під час німецької окупації.

Фото № 6

На задньому плані можна розгледіти кірху, квартал хрущовок на вулиці Незалежності, а от готелю «Надія» ще немає. На звороті світлини вказаний рік зйомки – 1968, та підпис: «Загальний вигляд міста. Фото Яременка». А внизу коротка приписка: «Треба дозвіл КГБ (віза)».

Івано-Франківськ був закритим містом, де розміщувались штаб армії, аеродром та купа військових частин. Аби нічого зай­вого не потрапило у кадр, аерофотозйомку треба було показати кадебістам. Схоже, вони ніяких військових таємниць тут не розгледіли, тому світлині присвоїли інвентарний номер ДП.119 та відправили у музейне фондосховище.

Читайте: Грюс аус Станіслау. Перші станиславівські поштівки були справжніми шедеврами (ФОТО)

До речі, щодо дати на звороті є великі сумніви. На фото не видно «хрущовки» на Драгоманова, 12, а її збудували у 1962 році…

Завершуємо знайомство з радянським Франківськом на вулиці Радянській (нинішня Незалежності). Після відкриття готелю «Україна» тут утворився новий центр міста, який незабаром доповнився сучасним драмтеатром.

Фото № 7

На площі перед готелем відкрили пам’ятник Леніну – найбільший в області. Для його встановлення совіти знесли старовинну кірху, яка не вписувалася в ідеологічні рамки радянської архітектури.

Церемонію відкриття пам’ят­ника «вождю всіх народів» демонст­рує світлина № 7. Це сталося 25 грудня 1975 року – як раз на католицьке Різдво. Ленін простояв тут до 1990-го, після чого був демонтований, а згодом переплавлений на пам’ятник Івану Франку.

Автор: Іван Бондарев

Автор дякує директору Івано-Франківського краєзнавчого музею Галині Беднарчик за надані матеріали.

Донат
Читайте «Репортер» у  Telegram та Instagram  – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
 

Comments are closed.