Засновником нашого міста вважається Андрій Потоцький. Але магнат був лише ідейним натхненником і спонсором проекту. Справжнім творцем фортеці на Бистрицях був архітектор Франсуа Корассіні, якого називають батьком Станиславова.
Але «татусь» справу до кінця не довів. Довершував розпочате інший будівничий – Кароль Беное, пише Репортер.
Француз міняє італійця
Місто-фортеця, яку збудував Франсуа Корассіні з Авіньйону, мала шість бастіонів і нагадувала величезну черепаху. Укріплення пройшли випробування на міцність в 1676 році, коли Станиславів безрезультатно штурмувала величезна турецька армія.
Однак власників не задовольняв скромний дерев’яний палац – вони прагнули чогось більш достойного. За наказом Андрія Потоцького, протягом 1679-1682 років фортецю розбудовують – зводять магнатську резиденцію, яку прикривають два нових бастіони. Завдяки цьому місто суттєво витягнулось у довжину і збільшило свою територію майже на третину.
Втім, історики вважають, що фортечний апгрейд здійснював інший архітектор, а не Франсуа Корассіні, який помер у 1682-му. Чому? Мандрівник Ульрих фон Вердум, який відвідав Станиславів у 1672 році, пише про плани Потоцького збудувати кам’яний замок у південно-східному кутку міста. Але палац звели на північно-східній околиці Станиславова. Не виключено, що зміна проекту напряму пов’язана з появою в місті нового зодчого. У документах він фігурує як Кароль або Шарль Беное (Karol Benoit).
Кароль Беное
Журавель на гербі
Шарль був французом, і прибув до Польщі наприкінці 1670-х. Доля звела його з Андрієм Потоцьким, який запропонував чужинцю посаду придворного архітектора. Перший раз його прізвище фігурує в актах станиславівського колегіального костелу в 1684 році, однак він міг оселитись тут кількома роками раніше. Якщо Корассіні був підполковником, то Беное мав скромніший чин капітан-інженера. Однак він переплюнув попередника в іншому. Галицький сеймик чотири рази висував кандидатуру Франсуа на здобуття шляхетства, але дворянином той так і не став. У Беное все вийшло з першої спроби – за воєнні заслуги він отримав нобілітацію на сеймі в 1685 році. Хоча польський генеолог Адам Бонецький стверджує, що це сталося у 1689-му. Новоспеченого шляхтича приписали до гербу «Тачала», на якому зображені дві зіркі та журавель, що стоїть на одній нозі, а в іншій тримає камінь. За легендою, цей герб вперше отримав лицар, який, наче журавель, пильно стояв на варті у зоряну ніч.
Беное Галичина сподобалась, він пустив тут коріння та одружився на Ядвізі з Казновських. Її тато володів половиною приміського села Княгинин, там і оселились молодята. У 1694 році Юзеф Потоцький пожалував свого придворного архітектора землею у Княгинині. Можливо, це була спадщина померлого тестя. Останній раз у костельних документах Кароль згадується в 1696 році. Хоча однин польський генеалогічний сайт зазначає, що його молодший син Станіслав народився близько 1700-го. Звідси робимо висновок, що фортифікатор залишив цей світ на зламі століть.
Три шедеври від Беное
У Станиславові архітектор спорудив кілька об’єктів. Насамперед, триповерховий палац магнатів Потоцьких, який нині є найстарішим будинком Івано-Франківська. Втім, до нас дійшло лише його ліве крило – центральне згоріло у ХІХ столітті, а праве взагалі не будували.
Фото Ігоря Панчишина
Водночас із палацом звели два нових бастіони та потужні вали. Рельєф місцевості там понижений, і робітникам довелося насипати величезну гору землі, на який збудували укріплення. Тож за чудовий сквер на валах ми маємо дякувати саме Беное.
Іншою капітальною спорудою стала міська ратуша, кошти на яку виділив наступний власник Станиславова Юзеф Потоцький. Історик Грибович назвав точну дату її завершення – 1695 рік. Вона мала чотири двоповерхових крила й високу вежу із галереєю та дзиґарем. Мистецтвознавці кажуть, що взірцем для споруди стала ратуша у Гусятині. Мало того, дехто з краєзнавців стверджує, що її теж спорудив Беное. Насправді гусятинську ратушу звели у першій половині XVII століття, коли про Шарля у Польщі ще ніхто не чув. Та й брати приклад там не було з чого, оскільки «прототип» з Тернопільщини хоча й нагадував хрест у плані, але був позбавлений вежі та мав одноповерхові крила. Дослідник Чеслав Хованець писав, що «аж до зведення Миколаєм Потоцьким ратуші у стилі рококо в Бучачі у другій половині XVIII століття станиславівська споруда безперечно була найцікавішим досягненням у своїй царині на південно-східних кресах Речі Посполитої». Шкода, що це «досягнення» згоріло у вогні Мармулядової пожежі 1868 року.
Третім об’єктом, до якого долучився Беное, є колегіальний костел Непорочного Зачаття Діви Марія та святих Андрія і Станіслава, в якому нині розміщується Музей мистецтв Прикарпаття. Його почав зводити ще Франсуа Корассіні у 1673 році. Потім роботами керував Беное. Хоча не факт, що саме він закінчив будівництво, адже споруду освятили у 1703-му. Хто б не проектував храм, він припустився серйозних помилок, оскільки через 20 років колегіата вкрилася тріщинами, тож її довелось підпирати масивними контрфорсами, які спотворили вишукану барокову споруду.
Також Кароль Беное виконав кілька замовлень в інших містах Галичини. Зокрема, він розбудовував замок у Поморянах (1685) та виконав перебудову львівського монастиря Боніфратрів на військовий шпиталь (1687). Там і досі лікуються українські вояки.
Розквіт династії
Від шлюбу з Ядвігою Казновською Беное мав двох синів. Старший, Павло, зробив непогану кар’єру. Він народився десь між 1680 і 1690 роками, закінчив станиславівську академію. Брав активну участь у Північній війні на боці Юзефа Потоцького. Був добрим юристом і пройшов усі щаблі тогочасної професійної ієрархії – писар, суддя гродський галицький, депутат коронного трибуналу, інстигатор коронний, тобто генеральний прокурор польської частини Речі Посполитої. Крім того, у різні часи обіймав посади старост яблунівського, солотвинського, коломийського і городельського. Піком його кар’єри стало призначення у 1749 році каштеляном варшавським, із правом засідати в сенаті.
Не забував Павло і про власний добробут. У 1738 році він задешево купив містечко Бурштин, яке зробив своєю резиденцією, збудувавши там невеличкий палац. Одружився з гречанкою Марією Палеолог, чиї родичі були константинопольськими імператорами. Його єдина донька Магдалена рано пішла з життя. Усе своє майно – 15 сіл і містечок – заповів онуці Юлії Скарбек. Помер напередодні її весілля із Францішком Ржевуським у 1755 році. Оскільки гості вже були запрошені й багато грошей витрачено на підготовку свята, весілля вирішили не переносити.
До нашого міста Павло Беное теж мав стосунок. У 1737 році його коштом спорудили будинок старців та калік у Станиславові. Він зберігся донині – Галицька, 14. Там доживали свій вік відставні вояки станиславівського гарнізону. За це вони мусили щоп’ятниці молитися за покійного фундатора у колегіальному костелі.
Династію продовжив його молодший брат Станіслав, який особливими талантами не вирізнявся. Останнім представником роду був праправнук Кароля Беное – Атаназій (1827-1894), депутат австрійського парламенту.
Автор: Іван Бондарев
Comments are closed.