Коломия вже давно у всіх асоціюється з писанками, а Косів – з керамікою. У Калуші вважають, що їхнє місто має символізувати дзвін.
Щоб популяризувати історію свого краю, планують створити музей, видати довідник і встановити пам’ятник – і все про дзвони, пише Репортер.
Шукали по селах
Гірський рятувальник і краєзнавець із Калуша Василь Фіцак давно досліджує свій край. Три роки, з 2016 по 2019, він працював над довідником по церквах і дзвонах Калущини. Для цього разом з краєзнавцем Олександром Ковалем об’їхав 54 села, все – власним коштом.
Їхня особлива цікавість до дзвонів пов’язана з історією міста. Річ у тім, що у ХІХ-ХХ століттях у Калуші працювала дзвоноливарня братів Фельчинських.
«Вона була досить відомою, але ця тема досі недосліджена, – розповідає Василь Фіцак. – Немає характеристики їхніх дзвонів, інформації про місце, де вони є. Тому виникла ідея віднайти дзвони та описати їх, на волонтерських засадах. Виявилося, що близько 20 % дзвонів, які зараз є у нашому районі, виготовили Фельчинські. Тоді виникла ідея створити каталог і описати всі дзвони та церкви – бо нам довелося їздити в кожне село».
Книга буде складатися з двох частин: перша – про церкви тепер вже колишнього Калуського району, друга – про дзвони. Загалом у довідник потрапило більше 80 храмів і понад 200 дзвонів – як стародавніх, так і сучасних.
«У Калуському районі є багато церков, які мають статус архітектурної пам’ятки, це цікаві сакральні об’єкти, – каже краєзнавець. – Щодо дзвонів, то були декілька унікальних, з XVI-XVII століть, але невідомо чиєї роботи. Наприклад, цікавими є дзвони Антонія Серафина. Це теж калуський дзвоноливар, який мав свою майстерню, але його продукція не мала такої популярності, як дзвони Фельчинських. Є декілька дзвонів, які були відлиті у Львові, на ливарні Мозера. Але більшість – сучасні».
Для пошуків краєзнавці користувалися архівними матеріалами. Під землею не шукали, хоча, за словами Фіцака, легенди про закопаний дзвін їм розповідали майже в кожному селі. У довіднику описували орнаменти, співвідношення пропорцій у дзвонах – цим славилися брати Фельчинські.
Довідник уже готовий, але поки що бракує фінансування. Якщо у міському бюджеті Калуша знайдуться гроші, то книга вийде вже цього року.
Сімейна справа
Михайло Фельчинський заснував у Калуші дзвоноливарню у 1808 році. Вона діяла у місті до Другої світової війни. Спілка «Ліярня дзвонів Братів Фельчинських у Калуші» була відомою в тодішній Австро-Угорській імперії та за її межами.
Ливарня Фельчинських вважається однією з найстаріших у Галичині. Потім, у 1947 році, правнук засновників Ян Фельчинський відкрив ливарню в польському Перемишлі, продовживши сімейну справу.
«Ця дзвоноливарня у Польщі працює й досі, у них в історії зазначено, що їхні предки – з Калуша, – розповідає Віктор Павлів, керівник ГО «Калуш туристичний». – Я вів переговори з приватними підприємцями, які викупили дзвоноливарню Фельчицьких у нашому місті, просив їх продати будівлю в комунальну власність. Поки що вони не погоджуються. Може, з часом передумають».
Тепер у Калуші планують відкрити музей дзвонів, щоб не забувати славну історію міста. За задумом, будівля музею має бути у вигляді дзвону – як писанка у Коломиї.
Історію викопують з землі. Чому НКВД охороняло молочні бідони на Прикарпатті
«Це має бути не просто музей, а науково-дослідницький центр, – каже Віктор Павлів. – Туди можна буде здати експонати, там будуть дитячі гуртки з виготовлення сувенірних дзвоників. Також є ідея зробити при в’їзді в Калуш інформаційно-туристичний центр зі спадщини по дзвонах».
Зараз Віктор Павлів та інші дослідники збирають інформацію і шукають дзвони. Допомагає і калушанин Михайло Фельчинський, нащадок тих самих засновників ливарні.
«У Михайла Фельчинського є мрія – вилити для міста ще один дзвін, він має лунати більше двох хвилин у двох тональностях. Він розробив свою формулу, – говорить Віктор Павлів. – На це йому треба 120 кг бронзи. Ми починали перед карантином збирати на це кошти. У місті планують встановити пам’ятник дзвоноливарству, дзвін до нього якраз міг би вилити Фельчинський. Потім підвести туди електроніку, щоб дзвонив у певний час».
Зробити пам’ятник хочуть на вулиці, де й працювали Фельчинські. Нині вона називається Дзвонарська.
Аби не на метал
Зараз у колекції для музею – десь п’ять великих дзвонів і близько 200 маленьких. Також багато літератури, статей з архівів. Поки що частина дзвоників зберігається на роботі у Віктора Павліва, решта – у краєзнавчому музеї.
Городенка збирає інтелігенцію. На Покутті відновили столітню традицію чаювання (ФОТО)
Дзвони до музею збирають по всій області й за її межами. Експонатами будуть не лише дзвони, виготовлені у Калуші, але й інші. Недавно в мережі організували збір коштів, щоб викупити старі дзвони, які здали на метал у Сумській області. Про це місцевий власник крамниці з антикваріату написав у соцмережі. Так про них дізнався Віктор Павлів. Щоб викупити три дзвони загальною вагою 100 кг, треба 20 тис грн. Поки що зібрали менше половини.
А один дзвін, зроблений Антонієм Серафином у Калуші, виявили минулого року в Мінську. Він стояв на годиннику на ратуші. Годинник уже не працює, тому шукали, що робити із дзвоном. Але у Калуш віддати не погодилися, натомість передали у місцевий музей.
«Кілька років тому на Тернопільщині знайшли в землі три дзвони, передали на реставрацію, не знаю, що зараз з ними, – каже Павлів. – Дуже багато дзвонів у Першу світову уряд Австро-Угорщини вилучив на переплавку. Тоді дзвони всі описували, тому маємо список. А коли йшли совіти, люди ховали дзвони – досі ніхто не знає де. Тому при музеї мало би бути обладнання з пошуку дзвонів – металошукачі, локатори».
За словами краєзнавця, поки що для придбання дзвонів залучають кошти громадської організації, наприклад, із сувенірів, які купують туристи. Також допомагають небайдужі калушани. Заявку на створення музею планують подати на Український культурний фонд, а також на міжнародні гранти. Крім того, у планах – зробити туристичний маршрут по Калушу.
«Зараз йде тенденція до зменшення населення. Постане питання, що робити із дзвонами в тих селах. Ми готові їх брати до музею на зберігання. Шкода, якщо старий дзвін потрапить на чорний ринок. Хоч там він ще більш-менш буде цілий. Гірше – як поб’ють чи здадуть на метал. Звертаємося до священників, парафій, якщо в них є розбиті дзвони, ми готові викупити за символічну суму й забрати на збереження».
Авторка: Ольга Романська
Хто хоче допомогти викупити дзвони і створити музей, кошти можна надсилати:
ГО «Калуш туристичний», ЄДРПОУ 40489715,
UA823366770000026007052524549 в АТ ДБ «ПриватБанк»,
Призначення платежу: безповоротна фінансова допомога.
