Влітку 2001 року Івано-Франківськ опинився на грані екологічної катастрофи. Важко сказати, чим би все закінчилось, якби в нас не було університету нафти і газу та 63 котельно-зварювального заводу. За що ми їм маємо дякувати?
Біля села Рибного з 1992 року функціонує сміттєзвалище, яке офіційно називається полігоном твердих побутових відходів. З-під гір сміття витікає чорна брудна рідина – фільтрат, яку місцеві охрестили гноївкою. Вона смердить, має багато метану і ще купу різних токсичних речовин. Якщо хоч крапля потрапить на подряпину – буде довго й болюче загоюватись, пише Репортер.
Фільтрат стікає у так званий чек – котлован на 30 тисяч кубометрів площею з футбольне поле. Це близько 350 залізничних цистерн.
Навесні 2001 року через сильні дощі чек майже наповнився. Ще трохи й фільтрат вилився б назовні, через потічки потрапив би у Бистрицю-Солотвинську та водоносні горизонти – з усіма невтішними наслідками. Аби запобігти катастрофі, треба було скинути гноївку в міську каналізацію, а звідти вона вже сама мала потрапити на очисні споруди в Ямниці. Але найближчий прийомний колодязь був біля старого цвинтаря на Пасічній, а це 14 км від Рибного.
Возити автоцистернами дорого й довго – десь близько двох років. Збудувати стаціонарний трубопровід – ще дорожче. Прокласти польовий? Можна, але єдиний трубопровідний батальйон стоїть далеко – у місті Сміла, що на Черкащині.
І тут міська влада згадала, що фахівців до того батальйону готують в університеті нафти і газу. Мер попросив ректора допомогти, а той дав завдання кафедрі військової підготовки. Офіцери кафедри швидко все порахували, котельно-зварювальний завод виділив 14 км труб польового магістрального трубопроводу діаметром 150 мм і запірну арматуру. АТП-0928 дало вантажівки для перевозки труб.
Читайте: Легенди Станиславова. Як народжуються пам’ятники
Відтак на полігоні закипіла робота. Щодня студенти-курсанти кафедри на чолі з полковником Володимиром Литвиненком прокладали близько 3 км трубопроводу. Трубу кинули через полотно об’їзної, попри автобазар, уздовж калуської траси. Потім усе перевірили й почали відкачку. Ще при проєктуванні врахували перепад висот, тож фільтрат стікав самостійно, без насосних станцій.
За день відкачували близько тисячі тонн отрути. За місяць чек випорожнили, загроза минула. Потім польовий трубопровід змонтували у 2005 році, потім ще і ще… Можливо, продовжували б і дотепер, але у 2015 ділянку на Пасічній забудували. Відтак кілька років фільтрат возили асенізаційними машинами й лише нещодавно таки побудували стаціонарний підземний трубопровід.
Автор: Іван Бондарев
Comments are closed.