21 січня 1990 року від 500 тисяч до 3 мільйонів українців з усіх куточків країни взялися за руки, утворивши «живий ланцюг» від Франківська до Києва — символ єдності українського народу.
Акція проходила напередодні однієї з найважливіших дат в історії країни – Акта Злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки 1919 року, який об’єднав усі українські землі в єдину соборну державу, пише НВ.
1990 року жителі тоді ще радянської України зібралися на вулицях міст під синьо-жовтими прапорами і гаслами за незалежність, серед яких – «Україна без суверенітету – Україна без майбутнього», навіть не дивлячись на ризик переслідування з боку режиму – тоді український національний прапор знаходився під забороною.
До теми: Гастролі, гімн і прапори. Чому совіти боялися Галицького молодого театру (ФОТО)
Одними з організаторів «живого ланцюга» виступили дисидент і колишній політв’язень Богдан Горинь разом зі своїм братом Михайлом.
“Ідея з’явилася після “ланцюга Єднання”, проведеного в республіках Балтії: Литві, Латвії та Естонії, який показав радянському режимові їхню єдність. Крім того, у вересні 1989 року з моєї ініціативи ми організували “ланцюг смутку” у Львові, до 50-річчя введення радянських військ в Галичину», – розповів він в інтерв’ю Радіо Свобода.
Ланцюг починався в Івано-Франківську від Центрального народного дому (колишньої резиденції парламенту ЗУНР і місця ухвалення Акту Злуки), йшов через Стрий (звідси йшло його відгалуження на Закарпаття), Львів, Тернопіль, Рівне, Житомир до Києва. Початок ланцюга в Івано-Франківську зумовлений тим, що саме Івано-Франківськ (тодішній Станіславів) у 1919 році був столицею ЗУНР. «Українська хвиля» простягалася на близько 700 кілометрів.
Через рік і 11 місяців, 26 грудня 1991-го, Радянський Союз припинив своє існування, а Україна отримала довгоочікувану незалежність. Після цього в країні неодноразово повторювали «ланцюги єдності» – меншого масштабу, але зі збереженням ідей соборності та солідарності.
Comments are closed.