Історія Статті Фото

Кам’яний син Вишневецького. На Тернопільщині повертають життя родинному палацу легендарного Байди (ФОТО)

Google+PinterestLinkedInTumblr
На жаль, більшість замків України перебуває у стані руїни або напівруїни. Втім, є й світлі моменти. Наприклад, стараннями працівників Національного заповіднику «Замки Тернопілля» за останні роки повернули життя трьом твердиням.

Сьогодні поговоримо про найбільш масштабний об’єкт, який відроджується майже на очах, пише Репортер.

Славна династія

Якщо відкрити іменний показчик будь-якої «Історії України», побачимо певну диспропорцію. Одні прізвища згадуються раз чи два, а інші фігурують ледь не на кожній сторінці. До останніх належить родина князів Вишневецьких, що відігравала провідну роль в історії українських земель протягом трьох століть.

Вишневецькі, гербу Корибут, походять від литовських князів і виводять свій рід від князя Гедиміна. Вперше населений пункт Вишнівець згадується у 1463 році, коли три сини покійного князя Збаразького ділили спадщину батька. Село Вишнівець дісталось Солтану Васильовичу, який перетворив його на свою резиденцію.

З кожним поколінням позиції роду зміцнювались та приростали новими землями. Представники династії займали високі державні посади старост, воєвод, каштелянів і гетьманів.

Читайте також: Легенди Станиславова. Платиновий магнат

Українські історики найчастіше згадують Дмитра Вишневецького, відомого також як Байда. Саме він у XVI столітті заснував укріплення на острові Хортиця, яке вважають прототипом Запорізької Січі. Якщо Байда був ватажком і улюбленцем запоріжців, то його родич Ярема став їхнім запек­лим ворогом. Під час повстання Хмельницького магнат жорстоко боровся з козаками, показав себе талановитим полководцем і попсував багато крові гетьману Богдану. Після ранньої смерті Яреми, з поваги до заслуг покійного, шляхта обрала королем його сина Дмитра Корибута. Щоправда, той виявився нездарою й чи не найгіршим монархом Речі Посполитої.

Михайло Сервацій Вишневецький

У XVIII столітті рід Вишневецьких зіштовхнувся з серйозною проб­лемою – у князя Михайла Сервація не було нащадків чоловічого роду. Магнат старався як міг, тричі одружувався, мав чотирьох синів, але всі вони померли в дитинстві. За переказами, розуміючи, що на ньому рід перерветься, князь вирішив збудувати шикарний палац, який мав би прославити династію Вишневецьких на віки. Його задум вдався! Коли Михайло Сервацій помер, над його домовиною розламали герб Вишневецьких, що символізувало припинення роду. Потім резиденцією володіли представники різних шляхетських фамілій, але його вперто продовжували називати палацом Вишневецьких.

Через браму, попри Байду…

Нині Вишнівець – це невелике селище міського типу, трохи більше 3000 мешканців. Розташоване при трасі Тернопіль-Дубно, при чому до палацу зовсім недалеко – його видно з дороги.

Палац ще не надто розкручений, тож біля розкішної барокової брами автомобіль чи навіть великий автобус можна поставити без проблем. За воротами каса, там купують квитки та замовляють екскурсію. Якщо ви там вперше, радимо взяти гіда, адже тоді гарантовано довідаєтесь багато цікавого. Наприклад, що брама, через яку ви щойно пройшли, була зведена у 1781 році на честь приїзду до палацу польського короля Станіслава Августа Понятовського. Супроводжував короля російський царевич Павло І. Цей мандрував Європою інкогніто, під псевдонімом «граф Північний», навіть нашкрябав автограф на одному з дзеркал палацу.

Читайте також: Як Карпати боронили Україну під час Другої світової війни (ФОТО)

За кілька метрів від входу стоїть пам’ятник Дмитру Байді Виш­невецькому, який свого часу володів містечком і, можливо, тут народився. А ось помер він далеко – в турецькому полоні у Стамбулі. В народній думі йдеться, як османи повісили його на гак за ребро, але Байда так сильно матюкав Аллаха, що султан наказав застрелити його з лука.

Потім через меншу браму потрапляємо на палацове подвір’я, й рука мимоволі тягнеться до фотоапарату. Звісно, ти знав, що там буде палац, але навіть уявити не міг, яка потужна краса ховається у цьому провінційному містечку.

Волинський Версаль

Палац вражає. Величезна споруда у формі гігантської літери «П», центральний вхід з колонадою. Трикутний фронтон прикрашає ліпнина у вигляді гармат, прапорів, лицарських обладунків, гербів Михайла Сервація та його дружини Теклі з Рад­зивілів. А над усім цим парить кам’яна фігура з вінком у руці – геній родини Вишневецьких.

Навпроти палацу стоять дві капітальні будівлі, в яких колись розміщувалися допоміжні служби: арсенал, кухня, стайня, льодовня й каретний двір. Також тут мешкали чисельні слуги, серед яких відрізнялись конюх, аптекар, лікар, архітектор і садівник.

Господарські споруди разом із палацом утворюють ідеальне чотирикутне подвір’я, яке французи називають курдонером.

Екскурсовод розповідає, що колись тут був старий замок Виш­невецьких. У 1640 князь Ярема, той самий, що воював з Хмельницьким, капітально перебудував його за новою бастіонною системою. Коли минула небезпека татарських набігів і козацьких війн, Михайло Сервацій почав спорудження палацу, для чого запросив французького архітектора Жака Депре Бланже. Коштів князь не шкодував, тим паче, що нестачі в них ніколи не відчував – володів дев’ятьма містами, 150 селами, статки оцінювались у 14 мільйонів злотих.

Палац почали будувати у 1720-х, завершили близько 1730. Після Михайла Сервація маєток успадкувала його онука Катерина, що була одружена з графом Мнішком. Їхні нащадки володіли ним понад сотню років. Власники зібрали чудову колекцію картин, скульптур, гобеленів, бібліотеку на 13 тисяч томів, вестибюль прикрашали 45 тисяч голландських кахельних плиток, з яких жодна не повторювалась.

Читайте також: Гастролі, гімн і прапори. Чому совіти боялися Галицького молодого театру (ФОТО)

У 1848 році через Вишнівець проїздив французький письменник Оноре де Бальзак. Він назвав палац «Волинським Версалем». Також літератор залишив цікавий спогад, що на обігрів трьох тисяч квадратних метрів резиденції щоденно спалювали понад 300 возів соломи. Або це якась дивна помилка, або вони чомусь не пробували палити дровами.

З середини ХІХ століття починається поступовий занепад палацу. Мнішки його продали, власники часто змінюються, активно розпродаючи колекції. Далі пошкодження Першої світової та грандіозний грабунок 1920 року, коли «браві будьонівці» обідрали та вивезли у невідомому напрямку 45 тисяч кахлів.

За радянщини палац стояв, але від інтер’єрів не лишилось і сліду. Всередині довший час працювали будинок культури з кінотеатром, музична школа і ПТУ.

Відродження почалося, коли комплекс передали заповіднику «Замки Тернопілля». Ще 10 років тому туристи милувались палацом лише зовні, а тепер зали відчинені для відвідувачів. У вестибюлі гостей зустрічає величезна панорама околиць Варшави початку ХІХ століття. Стіни увішані портретами князів Вишневецьких та їхніх сучасників. Гід каже, що наповнити експозицію полотнами й меблями допомогли львівські музеї.

А потім гостей заводять у дзеркальну залу, й у туристів вчергове відбирає мову. Велетенське приміщення повністю відреставроване і хоч зараз готове для проведення балів. Набірний паркет, дерев’яні панелі стін, чисельні дзеркала, ростові скульптури двох лицарів – інтер’єри ніби переносять тебе у XVIII століття. До речі, кошти на реставрацію заповідник виграв у грантовому конкурсі від посольства США у 2015 році. Зараз відновлювальні роботи тривають на другому поверсі.

Навколо палацу

Між головним корпусом і допоміжними спорудами є вихід у парк. Колись він займав 219 гектарів, зараз лишилося тільки 8 га. Тут дуже затишно, пасуться вівці, гуляє сумний віслючок. Праворуч ростуть 64 старі каштани, посаджені у шаховому порядку. За легендою, власники палацу грали тут у шахи, використовуючи в якості фігур переодягнених кріпаків.

Лівіше є урвище, над яким примостилась старовинна кам’яна лавка. Під час свого візиту до Виш­нівця у 1846 році тут ніби сидів і малював сам Тарас Шевченко. Також кажуть, що творчим людям ця лавка приносить натхнення, наштовхує на нові ідеї.

Якщо обійти палац, опинишся на гарному оглядовому майданчику, влаштованому на південній підпірній стіні. Його теж відновили за американський грант, виготовивши гарну барокову огорожу. Звідси відкривається панорама на село Старий Вишнівець і замковий став, що був частиною давніх фортифікацій. Внизу є церква Вознесіння Господнього, споруджена ще у 1530 році. В її підземеллях спочивають кілька поколінь князів Вишневецьких, але, на жаль, священники не пускають туристів до крипти.

До храму ведуть зручні дерев’яні сходи. Навколо церкви збереглося кілька старовинних козацьких хрестів. Знизу добре видно, що палац стоїть на колишніх фортечних укріпленнях. Від споруди віє величчю, спокоєм. Інколи здається, що зараз на терасу вийде старий князь Михайло Сервацій, сьорбне кави й задумається – а чи не одружитись йому вчетверте?

Автор: Іван Бондарев
Донат
Читайте «Репортер» у Telegram та Instagram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні

Реклама партнерів:  

Comments are closed.