Багато промислових підприємств мають офіційні історії, які журналісти чи краєзнавці писали на замовлення керівництва. Там детально описані досягнення, є мудрі директори, найкращі працівники та цілі робочі династії, а також трохи реклами продукції.
Читати таке зазвичай не надто цікаво, бо ж написано не для читача, а для керівництва заводу чи фабрики. Але є інші історії, пише Репортер.
У часи брежнєвського застою, десь на межі 1970-1980-х, на одне з промислових підприємств Франківська мали привезти велику партію платини. Людина, що розповідала цю історію, точно не пам’ятає, де це сталося. Хоча, у місті виробництв з великими обсягами дорогоцінних металів було небагато – або радіозавод, або «Позитрон».
Платина – метал рідкісний і дуже дорогий, тож про поставку особливо не розголошували, а на заводі про це знали лише одиниці. Доставляли її у вигляді металевих прутів, які нагадували нержавійку. І ось після отримання першої партії керівництво цеху не дорахувалося кількох прутів. Наступна поставка – і знов нестача!
Завод був режимний, тож за справу взялися «органи». Перед прибуттям чергової партії кілька переодягнених кадебешників зайняли позиції на території заводу. Незабаром побачили, як стропальник заховав кілька стрижнів. Пізніше він загорнув їх у газету й тишком виніс через прохідну. Пішли за ним. Після кількох пересадок автобусами стропальник привів «хвіст» на свою дачу. Зниклі платинові штирі виявили у паркані. Між ними був натягнутий металевий дріт, теж, до речі, вкрадений з заводу.
За словами чоловіка, він і гадки не мав, що то платина. Думав, звичайна нержавійка.
Автор: Іван Бондарев
