Мабуть, у Франківську не залишилось тих, хто ще не чув про благодійну організацію «Дім Сірка». Її волонтери годують, лікують, стерилізують та шукають господарів для безпритульних тварин. Однак не кожен знає, які у них виникають труднощі з допомогою чотирилапим.
«Репортер» навідався до «сірків» і розпитав, як зараз там справи та що найбільше необхідно волонтерам для допомоги пухнастим безхатькам.
На відшибі
Телефонуємо до керівниці «Дому Сірка» Наталі Когут та питаємо, як можна дістатися до притулку.
«Сідаєте на тролейбус двійку, їдете по Юності, виходите на «Пресмаші», біля заправки Укрнафта, синя така, повертаєте і по дорозі – в поле. Ми одні там обгороджені – побачите зразу».
Хоча пояснення досить легке, але знайти було непросто. Навіть місцеві та робочі, яких можна було зустріти, знали тільки «десь там…».
Виявилось, що одразу біля заправки є дорога, хороша асфальтована, але не та. Від неї, попри стіни електростанції, відходить ґрунтова доріжка, яку засипали будівельним сміттям, аби виглядала рівніше. І ця дорога веде в поля, точніше в городи мешканців села Микитинці. Там і розташований «Дім Сірка».
Ще восени планувалося, що притулок буде в селі Рибному, але місцеві тоді не дали можливості «сіркам» заїхати, – погрожували, що спалять.
«Там земля стоїть орендована на 29 років, – розповідає Наталя Когут. – А заїхати на правових підставах ми не можемо, бо нам не дають. Нам довелося викупити земельну ділянку в Микитинцях. Але тут нас теж не люблять, не хочуть бачити і роблять усе, щоб нас звідси випхати».
Через це волонтери змушені були найняти охорону. Тепер власними зусиллями шукають на це гроші.
Читайте Діти, собаки і довіра. У Франківську малюків вчать спілкуватися з чотирилапими
За словами керівниці, документи на землю для нового притулку оформили під електролінію, бо там будівництво заборонено. Сам притулок теж без капітальних споруд, тобто фундаментів ніде нема. Усі вольєри переносні.
«Спеціально викупили землю в полі, щоб не було проблем із місцевими, не заважав нікому гавкіт, – розповідає Наталя. – Але в результаті ми все одно всім заважаємо. Там люди саджають городи і скаржаться, що собаки гавкають. Конфлікт дійшов до того, що викликали сільську раду. Вони запропонували нас перенести, але ми запитали – на яких підставах? Адже земля вже у приватній власності. Тоді вони сказали, що будуть судитися. Скільки той суд триватиме – невідомо».
Місто допомагає?
«Влада нам нічим не допомагає, – нарікає Когут. – Дорогу так і не зробили, хоча Марцінків обіцяв, – ми самі все підсипали будівельним сміттям. Просити мера, щоб він залагодив конфлікт, – немає сенсу, бо ми до нього зверталися ще восени, коли був перший конфлікт з Рибним. Він нічим не допоміг, прийшов подивився, помовчав і пішов – це було дуже смішно. Охорону вони оплатили тільки на місяць, тоді нам прийшлось поміняти її на більш дешеву».
Міська влада запевняє, що допомагає притулку постійно.
За словами начальниці патронатної служби міськвиконкому Вікторії Дротянко, вони закупили будівельний вагончик, сітку для облаштування вольєрів, бетон і металопрофіль для паркану.
На одній із щотижневих оперативних нарад пролунав закид до волонтерів, що вони не можуть впоратись із безпритульними собаками в місті.
«Наш притулок – приватний, він розрахований на тварин, які потребують лікування і допомоги. Ми не маємо справлятися з усіма безпритульними тваринами, – каже Наталя Когут. – А то хочуть на нас списати 200 собак міста, і ми маємо їх утримувати без жодної опіки держави. Так не має бути!».
За її словами, потрібно якнайшвидше створити муніципальний притулок. Туди потрібно поміщати собак, яких виловлюють у місті.
«Коли ми про це говорили, то я казала, що готова свій притулок продати місту, щоб зробили його муніципальним, – говорить Когут. – А ми вже зробимо притулок, який буде розрахований виключно на собак, які потребують операції. Вони тоді сказали, що там є конфлікт з місцевими, мовляв, «ми туди лізти не будемо».
Та за словами Вікторії Дротянко, місто працює над створенням муніципального притулку.
«Але це довга процедура, в перспективі будемо залучати і «сірків» до його створення. Про конкретні дати зараз говорити рано, але місто цінує титанічну працю волонтерів, які зараз працюють з безпритульними собаками», – каже Дротянко.
У міськраді запевняють, що допомагають сіркам не тільки матеріально. Також є співпраця з КП «Полігон ТПВ» і медуніверситетом. Тварин відловлюють, тоді стерилізують, вакцинують та лікують. У віварії університету є операційна, де викладачі стерилізують тварин, яких туди привозять. Тоді їх ідентифікують, реєструють та вносять до міжнародної бази даних тварин.
Директор КП «Полігон ТПВ» Юрій Мороз розповів, що спершу тварин кліпсували – тепер чіпують.
«Чіпування – дорога процедура, тому із 593 тварин, яких стерилізували у 2017 році, чіпували лише близько 100. Це ті тварини, яких передають або власникам, або ГО «Дім Сірка». Таким чином, якщо собака з чіпом знову стане безпритульною, власника можна буде притягнути до відповідальності», – каже Мороз.
Хто ж у притулку живе
Вже за кілька десятків метрів від суцільного зеленого паркану чути гавкіт, – мабуть, тварин саме годують. Ворота відчиняє дівчина, одночасно відганяючи кількох собак, представилася Христиною.
Від воріт чути запах каші та корму, які саме готують для тварин.
Одна із собак – її звуть Маруська – одразу підбігає та застрибує на будь-кого, хто заходить у ворота.
«Наша «собака-обнімака», – каже Христина і легко чухає її за вухом. – Вона дуже любить, щоб її так обнімали».
Христина відходить та закриває ворота і тепер можна роздивитися весь притулок. Довга й широка доріжка, з обох боків якої стоять вольєри. У кожному з них по декілька собак, в одиночному вольєрі поблизу воріт лише пес, схожий на ротвейлера, – двері підперті дерев’яними рамами.
«Його недавно привезли, з ним навіть ми дуже обережно поводимось, бо ще трохи дурний», – каже Христина.
Зліва стоїть вагончик. У ньому кілька кліток, в одній з яких лежить руденька собака-спинальниця. Кілька днів тому їй перебили хребет. Христина розповідає, що люди били її палицями. Поруч сидить ще одна собака – її на вулиці покусали. В цьому ж вагончику зберігаються і ліки для тварин.
Далі дівчина проводить екскурсію притулком.
Загалом там понад 200 собак. Якщо протягнути до них руку, то одразу туляться, щоб їх погладили.
Є там зовсім маленькі цуценята, які народилися у притулку, бо їхню маму привезли вже вагітною. Є «підлітки», одного з них знайшли на вулиці зовсім лисим, але в притулку його підлікували, і зараз цей собака нічим не відрізняється від інших. Є дорослі пси, як цілком здорові, так і з деякими вадами: сліпі, без лапи або ж із викривленими кінцівками, хоча це і вроджена вада, яка тварині зовсім не заважає. А є і старі, яким вже й стояти важко. Але всіх тварин волонтери лікують та «ставлять на ноги». Більшість дорослих тварин вже стерилізовані, ті ж, кого тільки привезли, одразу ставлять на чергу.
Христина каже, що стерилізованих більше беруть. Однак останнім часом до притулку мало заїжджають люди. Якщо в тиждень прилаштують 1-2 собаки, то це дуже добре.
Крім того, «Дому Сірка» зараз терміново потрібна допомога, адже тварин потрібно годувати та лікувати. Їм треба сухі корми і крупи для дорослих собак та желейні корми для цуциків. Також можна переказати гроші на рахунок БО «Дім Сірка», ЄДРПОУ 37952464, р / р 2600 5060 8300 12, КБ «ПриватБанк» МФО 336677.
