Новий рік, Різдво – це завжди затишок, тепло й дім. На свята не хочеться думати про погане, тим більше про те, що в країні війна. Але не маємо права забувати, бо на сході наші військові також чекають того тепла й доброго слова.
Хтось із волонтерів вже встиг до Миколая завезти їм домашніх гостинців, а хтось ще збирає різні смаколики, готує й пакує, пише Репортер.
Лавка 1000 речей
Активісти ГО «Спілка волонтерів Богородчанщини» нещодавно повернулися з поїздки на схід, де роздавали подарунки від рідних. Встигли до Миколая. Їхало їх п’ятеро двома великими бусами й везли всякого-різного аж п’ять тонн.
За словами голови організації Михайла Михайлюка, поїздку готували ще у липні, але хтось із групи захворів на коронавірус, потім інші. І так сталося, що поїхали перед Миколаєм.
Мали немалий маршрут – 18 позицій по всій фронтовій лінії. Загалом по зоні ООС наїздили 830 км. Михайлюк каже, що це був найдовший маршрут за всі роки.
Волонтери відвідали військових з Правого сектора, 14, 80, 72 бригади та з 130 окремого розвідувального батальйону.
«Мали найширший асортимент продуктів і речей, – говорить пан Михайло. – Везли традиційні ящики з м’ясними й овочевими закрутками, сало, смалець, крупи, цукор, горіхи, шоколад, засоби гігієни. Ще окремо мали солодкі пакунки від Миколая – як дітям. А печива скільки?! Підприємці з Богородчан нас ним просто завалили. Давали хлопцям і по п’ять коробок. Вареників зо п’ять тисяч – всім стало. Їх наліпили Іваниківська та Яблінська школи».
Також розказує, окремо й бережно везли смерекові гілки. «Там всюди сосна, а ми хлопцям трохи свята й запаху карпатського доправили, – посміхається волонтер. – Уже зараз присилають фото, як вони їх там прикрасили».
Мали й багато технічних засобів. Найперше, на розхід йшли плівки різних видів, аби утепляти бліндажі, бо погода на сході мінлива – то дощ, то мороз. Мали й спеціальну алюмінізовану плівку, яка не пропускає промені тепловізорів.
«А скоби будівельні там йдуть, як хліб, – розказує пан Михайло. – Цвяхів різних, сокири, лопати, ломи. Також нові подушки 50 штук мали й матраци. То був дійсно подарунок, особливо для жінок. У Курахово зустріли дуже багато дівчат з Франківська. Вони там у повітряній обороні служать».
На позиціях відвідали всіх прикарпатців, яких знали, а з кимось знайомилися вперше, як от з командиром 72 бригади «Чорних запорожців». Там служить їхній земляк з села Пороги, і помагають їм уже чотири роки. Комбриг дуже хотів познайомитись, надав супровід, аби перевезти волонтерів через небезпечне поле.
Читайте також: Зв’язковий «Ікс»: 91-річний Іван Середюк згадує підпілля та бій під Саджавою (ФОТО, ВІДЕО)
«За чотири дні, що ми їздили, було спокійно, – каже Михайлюк. – Хлопці казали, що вночі трохи пахкало, особливо в Авдіївці».
Сміється, що вони там були – як «та лавка», мовляв, щоби військові не спитали, а в них усе є.
«Добре розходився теплий одяг, – говорить Михайло Михайлюк. – А теплі в’язані шкарпетки – взагалі! Хтось в останній момент кинув мішок з 200 пар шкарпеток. Навіть не знаємо, хто нав’язав, але хлопці дуже дякували».
А відгукнулися – всі!
Десь 300 штук подарункових мішечків підготували для військових франківські школярі. Ідея залучити дітей виникла в голови ГО «Дружина воїна» Тетяни Фреїшин.
Вона розказує, що надумали вони з дівчатами зробити подарунки на новорічно-різдвяні свята для військових. З виховною метою вирішили залучити і дітей. Звернулися до директорів франківських шкіл з проханням, аби учні пошили невеликі подарункові мішечки, а «дружини воїнів» заповнять їх самі.
«Написали всім, думали, що одна-дві школи відгукнуться, бо ж карантин, а відгукнулися – всі! – говорить Тетяна Фреїшин. – Були дуже здивовані тою кількістю мішечків, адже їх треба заповнювати. Але світ не без добрих людей, і так стається, що нам усе вдається. Ми пекли пряники, розмальовували їх. Кидали у мішечки трохи цукерок, шкарпетки, зубну пасту, щітку. Це не Бог зна, яка допомога, а просто пам’ять і вдячність, щоб знали, що ми про них не забуваємо та вдячні їм за наш захист».
За її словами, деякі школи перевершили їхні очікування, бо діти самі підготували подарунки й зібрали солодощі.
«Своїми руками поробили ангеликів, відкритки, сувенірні коробки, – розказує волонтерка. – От, є коробка, знімаєш верх, вона розпадається, а там конфетті. Робили подарунки і у вигляді цукерки. Діти підійшли до цього дуже креативно й відповідально».
Уже понад 100 мішечків поїхали на схід та у госпіталь до Києва. Днями відправили й для морпіхів. Їм допомагають вже роками. Ще частину передадуть у 95 бригаду, бо там служать прикарпатці.
Бородаті діти
Водій-санітар Першого добровольчого мобільного шпиталю (ПДМШ) Павло Дем’янов їздить на схід з 2014 року. По кілька місяців на ротацію, а у проміжках – волонтером. Нині чоловік готується до чергової поїздки.
«Збираємо домашнє печиво, варення… От, як вам пояснити, там – великі діти, – каже Павло Дем’янов. – Бородаті діти. Ви б бачили їхні очі, коли їм щось привозиш! Вони вже й не вірять, що таке може бути. Це вже відійшло. Хлопці вже такої підтримки не відчувають, як було на початках».
До теми: Ветеранська піца. Чому франківці полюбили “Одуванчік”(ФОТО)
Тому нині пан Павло закликає всіх небайдужих долучитися до збору, аби показати, що підтримка є, військових чекають і цінують.
«Загвіздя, Підлісся дуже добре долучаються, – говорить волонтер. – Я потрохи штурхаю людей. Пояснюю, що можна купити пачку кави за 50 грн. Я прошу не на тепловізори чи квадрокоптери, а на гостинці для хлопців. Їм не вистачає тої уваги. Це вже йде не як матеріальна допомога, а більше психологічна. А воно повинно бути, вони мають відчути підтримку».
Смаколики для військових можна привезти у Загвіздянську сільраду. Під’їхати, забрати допомогу може й пан Павло. Телефонуйте за номером 0983334738.
Каже, потрібні теплі шкарпетки, заварна й розчинна кава, цукор у стікерах, вологі серветки.
«І за бажанням – хто що хоче додати, – каже Дем’янов. – Ото все, чого хочуть ваші діти, вони там цього хочуть теж».
Авторка: Світлана Лелик
Comments are closed.