Міські легенди. Темно – як у Станиславові

Збереглося багато старовинних акварелей і гравюр Львова, Чернівців, Жовкви та інших західноукраїнських містечок.

Але графічні зображення Станиславова можна перерахувати чи не на пальцях однієї руки.

Поштівка з колекції Зеновія Жеребецького

Чому художники оминали наше місто? Напевно тому, що довший час тут не було нічого цікавого, і Станиславів вважався провінційною дірою, щось на кшталт того місця, «де дідько на добраніч каже».

Краєзнавець Олена Бучик знайшла цікаву замітку у газеті «Австрійській оглядач» за 1850 рік. Кореспондент Ганс Йоргель завітав до нас, але Станиславів його, м’яко кажучи, його не вразив.

До теми: Міські легенди. Махно у Станиславові

Ось що він пише:

«Місто, яке є другим у Галичині та Лодомерії, але не має путящого вуличного освітлення. І складається таке враження, що воно цим навіть трохи пишається. Ні, окружна влада тут цілком, певно, не має рації, залишається чекати, коли світло засвітиться в головах у мешканців».

А ще журналіст згадує, що у Галичині тоді існувала надзвичайно популярна приказка: «Темно, як у Станиславові».