Наприкінці вересня села Луганщини опинилися у вогні. Масштабні пожежі знищили сотні будинків, загинули люди. Збитки досі не порахували. Уряд пообіцяв погорільцям допомогу, втім, аби її отримати, треба зібрати пакет документів.
Натомість у багатьох людей не лишилося навіть паспортів, пише «Репортер».
Те, як зараз виглядає селище Сиротино на Луганщині, лякає. Подекуди від людських обійсть залишились лиш обпалені стіни, подекуди – тільки попіл. Люди потроху розгрібають згарища, а до них туляться коти й собаки з обсмаленими лапами. Вулиці патрулюють нацгвардійці зі зброєю.
«Такої біди наше селище не бачило навіть в роки війни, – каже голова селища Василь Попов. – Буквально за дві години згоріло 250 дворів. І майже півсотні постраждало частково. І це тільки в Сиротино! А в нас ще є селище Вороново, де повністю згорів 141 двір і 35 частково. Зараз намагаємось всіляко допомагати людям – розчищаємо двори, вивозимо обгорілий непотріб»
За словами голови, старших і самотніх людей, які втратили свої домівки, поселили в гуртожитку в Сєвєродонецьку. Багато переїхало в місто до дітей. А дехто залишився жити у селищі. Наприклад, пані Наталія з чоловіком сплять на матрацах просто неба. Після пожежі у них на подвір’ї залишилися тільки запечені яблука.
«Немає електрики, газу, нема на чому їсти приготувати. Немає одягу, нічого немає. От, у чому вискочили, те в нас і залишилося. Добре, хоч встигли взяти документи», – говорить пані Наталія.
На подвір’ї сільської школи у Сиротиному облаштували пункт допомоги людям, що втратили домівки та майно. Погорільцям допомагають підібрати одяг, кожен може взяти ще й їжу.
«Розумієте, люди з усієї країни збирають речі і везуть до нас, – розповідає Василь Попов. – Але іноді привозять геть непотрібні речі, як от ковзани, сани чи лижі. Якщо хтось хоче допомогти, то нехай дає те, що людям справді потрібно. А нині нам найбільше бракує їжі – круп, консервів – бо все, що було, погоріло».
Звісно, світ не без добрих людей.
Допомагати погорільцям взялася громадська організація «Луганочки». Її створила Ірина Корлякова, яка у 2014 році через окупацію разом з сім’єю переїхала з Луганська у Сватове. В основному організація захищає права жінок, які потрапили у складні життєві обставини, а також займається волонтерською діяльністю.
До теми: Важко дістатися. Як живе на кордоні з Росією Троїцька громада (ФОТО)
Пані Ірина каже, що вперше бачать настільки масштабну біду, коли вогонь спалив цілі села та забрав людські життя.
«З 29 на 30 вересня в нашому місті завис смог, і ми не могли зрозуміти, що це таке коїться, – розповідає жінка. – Потім з’явилася інформація – не по телебаченню, а в соцмережах і месенджерах – що ситуація вкрай важка, горять людські обійстя. Мешканців сіл евакуювали, але вони поверталися додому, бо переживали за ті речі, що вціліли. Знаєте, мародерства ніхто не відміняв, і, на жаль, люди в нас бувають різні».
За словами пані Ірини, коли «Луганочки» дізналися про цю біду, то одразу взялися допомагати. Найперше везли селянам ковдри, подушки, теплі речі.
«Розумієте, на вулиці похолодало, а люди залишились без нічого, – говорить Корлякова. – У селі Сиротино я спілкувалася з жінкою, яка втратила просто все. Зараз вона чекає на допомогу від держави, але її точно не вистачить, аби відбудувати садибу. Та й зараз там залишилася тільки обгоріла цегла, попіл і багнюка».
У селі Муратове волонтери зустріли двох депутатів Верховної Ради.
Ті приїхали оцінити ситуацію, поговорити з людьми. Але в селі вони з’явилися з порожніми руками, а погорільці чекали допомоги.
«Коли ми розвантажили дві машини, які були забиті речами та харчами, люди відреагували дуже тепло, – розповідає Ірина Корлякова. – Скаржились, що в немає світла й вони не можуть працювати допізна, або ж елементарно загріти чайник чи зарядити телефон. Тоді ми вирішили купити генератори. Необхідну суму збирали у соцмережі Facebook на рахунок громадської організації. Зібрали, купили два генератори, один відвезли в Муратове, а інший – в Капітанове. Чеки, фото я також опублікувала у Facebook, відзвітувалася. Адже гроші людські, і ми маємо відповісти за кожну копійку».
До теми: Garage Hub: майстри на всю голову (ФОТО)
Крім того, погорільці просили в «луганочок» принтери та багатофункціональні пристрої. Адже зараз усі вони відновлюють та збирають документи на отримання компенсації.
«Це дуже важливо, бо скоро зима, і люди можуть просто залишитись на вулиці. Тому ми вирішили придбати два принтери – в Муратове та Сорокине, – каже пані Ірина. – Також ми співпрацюємо з бюро безоплатної правової допомоги. Вони разом з нами виїжджали до людей, які постраждали від пожежі, та консультували їх. Але, на мою особисту думку, цим мають займатися не громадські організації. Цим мусить займатися держава».
До слова, допомагають «луганочки» не лише погорільцям. Наприклад, закуповують засоби індивідуального засобу від COVID-19 та передають їх у віддалені села. Крім того, працюють з жінками, які страждають від домашнього насилля. За словами Ірини Корлякової, під час карантину ця тема, на жаль, стала ще актуальнішою.
«Жінки сидять вдома, багато з них через карантинні обмеження втратили роботу, – пояснює пані Ірина. – І проблема домашнього насилля піднялася назовні. Звісно, не всі жінки наважуються про це говорити, але ми намагаємось допомогти».
Загалом через пожежу на Луганщині у критичній ситуації опинилося 32 села, вигоріло 19 тисяч гектарів лісу. А найгірше – людські жертви. Винних досі шукають.
Авторка: Ірина Гаврилюк
Матеріал опублікований в рамках проєкту «СВОЇ», який виконується за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Контент є виключною відповідальністю газети «Репортер» і не обов’язково відображає погляди USAID чи уряду США.
