На Гуцульщині, зокрема на Косівщині й Верховинщині, виготовлення запасок не є реліктовим ремеслом, доки воно є справою життя Дмитра Линдюка з Космача.
При цьому пан Дмитро не просто підтримує життя зникаючій традиції ручного ткацтва, а ще й повністю руйнує гендерний стереотип щодо цієї справи, йдеться на сторінці 52 Carpathian Lifestyle Experiences, пише Репортер.
Історію свого ремесла він починає з того, що всьому, що вміє, навчився від матері. Мама дозволяла йому сідати за верстат з 12-річного віку. Ткацтво в їхній родині сягає дуже давніх поколінь (ліку якого, ткач, на жаль, визначити не може) і передається дітям, а згодом і внукам. Ткання це своєрідний відпочинок для Дмитра, його хобі. Він пропрацював 25 років лісником і любить лісництво та ліс не менше за ткацтво.
Красно у Краснику. Василь Тупилюк відтворив прадідову хату і розказує як жили гуцули (ФОТО)
Запаски Дмитро Линдюк робить на двох верстатах: один з них – для набирання основи на раму, інший – для ткання готового виробу. Цікаво спостерігати за процесом роботи пана Дмитра: у майстра настільки треновані руки й очі, що в ході розмови практично не можливо вловити, коли ж його погляд ковзає по верстату та нитках.
У ткацтві пану Дмитру допомагає дружина Марія та доньки. Готових виробів за день може зробити лише два, оскільки ткацтво – процес доволі виснажливий, бо потребує максимальної концентрації уваги. Тож щоб добросовісно виконати замовлення, майстер не бере більш ніж 30 замовлень у місяць. Однак Линдюки роблять усе можливе, щоб створювати запаски на весілля, бо традиційний убір поціновувачі гуцульської автентики можуть отримати тільки з їхнього верстата.
Перші свої запаски Дмитро продавав на базарі в Космачі. Пізніше став виконувати замовлення для українських народних ансамблів за кордоном (у США та Великобританії). На щастя, запаску ще не спіткала доля традиційної української вишиваної сорочки, яку масово штампують у Китаї. Можливо це тому, що хоч це – одяг простий у крої, однак мало вживаний, специфічний, весільний.
Супутньо до запасок дружина Марія з доньками виготовляє «косиці» — барвистий вінок на голову для молодих та дружок. Найголовніше те, що ткацьке уміння Дмитро повною мірою передав своїй доньці Марічці, яка не менше за батька любить цю справу.
Comments are closed.