В обласній клінічній лікарні відкрили музей Євгена Нейка (ФОТО)

З ініціативи ректорату медуніверситету, керівництва кафедри внутрішньої медицини №1, яку свого часу очолював Євген Нейко (нині нею керує декан медичного факультету, завкафедри внутрішньої медицини №1 Роман Яцишин), над відкриттям музею працювали три місяці. За словами Романа Яцишина, крім систематичних екскурсій, тут планують проводити також медичні конференції.

Як і годиться на відкритті нового приміщення, спершу роботу музею благословив священик, а далі екскурсовод розповідала про життя Нейка, від часів наполегливого студента до знаного науковця та академіка: «Сільський хлопець став старостою курсу, потім 38 років завідував кафедрою і упродовж 23 років ректорував. Він не любив лекційних заготовок та приходив до студентів завжди із оновленою інформацією. Крім того, відкрив кафе «Наукове», базу в Яремчі, зробив реконструкцію фармацевтичного факультету та клініки. Час від часу ректор полюбляв віджартовуватись, що є кращим медиком серед будівельників і кращим будівельником серед медиків. Казав: якщо кожного тижня хоч один хворий скаже «дякую», то все це створюється недаремно».

Про свого колегу та викладача згадували також академік Нестор Середюк, начальник управління охорони здоров’я Микола Олінійчук, а про молоді роки та цінність дружби згадувала однокурсниця, подруга Нейка Маргарита Костюкова, яка долучилися до наповнення музею архівними фотографіями.

«Хоча ми навчалися на різних потоках, я точно знала, що по-сусідству є дуже старанний хлопець, який вирізнявся з-поміж інших наполегливістю, – розповідала Костюкова. – Згодом ми з ним потоваришували і у тандемі староста курсу–профорг робили чимало цікавого. Крім того, він був активний у творчому житті університету…»

Ректор університету Микола Рожко акцентував на тому, що діяльність науковця та ректора Нейка мала епохальне значення.

У музеї виставлено деякі речі з життя Нейка: повсякденний одяг (шапочка та білий халат), урочиста мантія, яку Євген Нейко вдягав лише один раз на честь присвоєння університетові статусу національного, грамоти та нагороди, серед яких найдорожчою була для нього премія Альберта Швейцера, гроші з якої він перечислив на народну лічницю. Саме таким було в його розумінні милосердя медика.