Поховали бійця в Івано-Франківську, де зараз мешкають його дружина та 12-річний син

Поранення Олександр Турок отримав 2 квітня ще з двома побратимами. Той день, каже, пам’ятає до секунди, адже півтори години чекали на евакуацію. Просто лежали й молились, аби не прилетіло знов у не добило

Частину своєї інтернатури хлопці проходили на передовій – на стабілізаційних пунктах, а також у військових госпіталях – рятували бійців

Нині на Прикарпатті зареєстровані близько 150 тисяч внутрішньо-переміщених осіб (ВПО). Серед них понад 40 тисяч дітей, пенсіонерів – 17,5 тисяч, а також понад 4000 людей з інвалідністю

Волонтери з франківського «Дому Сірка» в перші дні після підриву греблі вирушили на Херсонщину – привезли з собою назад собак та котів

Кріоконсервація або ж замороження репродуктивних клітин військових – тема чуттєва і актуальна. У Франківську ця програма працює вже понад рік

Любомир Дроняк працює на найгарячішому напрямку, вивозить поранених бійців безпосередньо з поля болю, бо він – перше плече евакуації

Вадим Кутовий на службі – з 2012 року. Воював у Пісках, Щасті, Мар’їнці, на Світлодарській дузі, під Бахмутом

Руслан Болотинюк вже рік воює на передовій у складі 72 бригади імені Чорних Запорожців. Він – аеророзвідник у кулеметному взводі

“Ми дуже хочемо повернутися додому й відбудувати український Маріуполь таким, яким він уже був – українським, патріотичним містом”

20-річна кулеметниця 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців Оксана Рубаняк з Верховинщини уже рік захищає Україну на передовій. У березні вона отримала поранення у Вугледарі

Позивний «Француз» Василь Стефанишин отримав за те, що в перші дні великої війни повернувся з Парижа, щоб піти у Франківську тероборону. Він ніколи не боявся приймати важкі рішення. Робив це швидко і присвячував справі всього себе

У травні буде рік, як Іван Крисанов живе у Франківську. Тут він працює у «Червоному Хресті»,, так само як працював з ними у рідному Маріуполі

У реабілітаційному центрі франківської ОКЛ поранених військових ставлять на ноги у прямому значенні цього слова… Ну, або ж на протези

Андрій Гуль не чекав повістку, а разом із батьком записався до тероборони. Загинув 3 лютого під час танкового обстрілу. Йому було 24 роки