Минулої суботи у Франківську відбулася конференція ТEDx – рецепти кращого життя під соусом гумору та оптимізму від неординарних людей.

До вашої уваги – боєць Правого сектора Олег Бутусин, який змушений був покинути Росію, через її агресію до України. Зі всією сім’єю (10 дітьми та дружиною) живуть неподалік Галича Івано-Франківської області. Вражаюча історія родини, яка не побоялася кардинально змінити своє життя…

На дві палати по п’ять місць кошти збирали телемарафоном на ОТБ «Галичина», допомогли медики, підприємці, духовенство. Зібрали понад мільйон гривень, але зараз, кажуть, вже так не вдасться.

«Будемо збиратися до останнього подиху, принаймні наскільки його стане в нашій каденції», – запевнив Скрипничук.

Франківчанка Людмила Дем’яник вже майже рік воює на сході. Вона боєць Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Приїхала додому, каже, в найдовшу свою відпустку – цілий тиждень! Як їй служиться серед «правосєків», Людмила розповіла «Репортеру».

Уже понад 20 років у Петрозаводську (Карелія, Росія) діє українське товариство «Калина». Сьогодні ним керує франківчанка Світлана Рукавишникова. З Прикарпаття жінка виїхала ще у 1992 році.

Нічний дзвінок – «Ваша дитина у біді. Треба гроші. Вже!» – схема стара і, видається, знають про неї уже всі. Та все ж люди виносять з хати конверти з грошима.

Сестри пішли з дому, бо не змогли терпіти знущання рідного батька, який жорстоко бив їх за будь-яку провину. Тепер намагаються витягнути звідти братів.

Михайло Фрик – танкіст, обороняв Вуглегірськ, потрапив у полон. І поки там боровся за життя, додому дійшла звістка, що він загинув…

Роман Струц п’ять років сидить у СІЗО за вбивство. Він пише скарги у Генпрокуратуру, каже. що не вбивав, що міліціонери катували його, аби зізнався у тому, чого не робив. А оперативники, заявляє підсудний, накапали крові вбитого на його одяг, аби мати речові докази.

Процедура отримання того статусу виявилася ой якою непростою. Більш ніж за рік війни з Прикарпаття його отримали лише 163 чоловіки, а нині вже демобілізованим доводиться вертатися в АТО.

Замість Дня Перемоги – День Пам’яті, головний символ – мак. Це речі офіційні. А от чи змінили останні події в Україні ставлення самих українців на сході й заході до подій Другої світової?

Сьогодні волонтерські групи у соцмережах просто кишать постами про те, наскільки зменшилася підтримка від українців.

Щодо місцевих, то якщо ще тиждень тому їх було десятки, то зараз одиниці, а їхня підтримка часто буває лише показовою.

Перед фортечною галереєю «Бастіон» з боку вулиці Новгородської має з’явитись «Центр сімейного дозвілля». Соцмережі вибухнули здивуванням, обуренням і протестами…