До виборів лишилось трохи більше тижня. Позаяк вони позачергові, то й часу на агітацію було мало. Тож, аби встигнути схилити на свій бік якомога більше виборців, кандидати далеко не завжди змагаються чесно.

На цьому магічному інструменті грали непрості люди. Такі ж його і вміли робити.

У Каїрі туристів на вулицях практично немає, тому місцеві дуже радіють, коли бачать приїжджого. Це як флешмоб – кожен, чи поліцейський, чи звичайний робітник за склянкою каркаде, має сказати «Ласкаво просимо до Єгипту» і посміхнутися. Діти взагалі стають у чергу за фото.

У двадцятих-тридцятих роках ХХ століття цукерня Володимира Скурта на початку Мазепи була культовим місцем. За тістечками, тортами й смачнючим морозивом вишиковувалися довжелезні черги, а чоловіки мріяли знайти дружину, аби пекла смаколики «такі самі, як у Скрута».

Франківчанка Юлія Бучинська, мати шестирічної Марійки, виявила у доньки педикульоз, а по-простому – воші. Каже, у XXI столітті найменше сподівалася на такий діагноз у своєї дитини. Та й видимих симптомів геть не було.

У селі Ловаги Рожнятівського району восени минулого року оселилися зо два десятки страусів. Ферму заснував атовець Сергій Швець з рідними.

На лікування шестирічної Христинки передали понад 78 тисяч грн: 40 тисяч з торгівлі й 38 тисяч зі скриньок.

Колись на Грушевського, 9 стояв двоповерховий будинок. На старих поштівках можна розібрати вивіску «Римська лазня», яку тут відкрили у другий половині ХІХ століття. Особливістю закладу була помірна температура й висока вологість.

Кайтан Айваз (Гайваз) народився 1771 року (в інших джерелах – 1765 або 1766) у Станиславові у вірменській міщанській родині, яка прибула до Галичини з Туреччини у другій половині XVII століття.

«Наша сильна сторона – ми завжди були центром ужиткового мистецтва, – говорить міський голова. – Усі видатні майстри – Шкрібляки, Корпанюки, Бахматюки, Девдюки, інші – з Косова…”

У випускників перспектив – море: від роботи у медзакладах до приватних структур – і як найманцем, і як засновником реа­білітаційного центру.

Усе просто: випив – не лізь у воду, не вмієш плавати – не лізь у воду, бачиш знак «Купатися заборонено» – не лізь. А головне – пильнуйте дітей.

Люди на вулицях Франківська поділяються на приїжджих, мешканців і корінних «станиславчиків». Спробуйте на зупинці спитати: «який пижик їде до готелю Україна»? Той, хто відповість, живе тут давно,

У просторі української культури (доволі вузькому й недофінансованому, до речі) конкуруючі зграйки насипають на вентилятор не гірше за партійних ботів.

Роман хвилюється, перескакує з одного на інше, часто робить паузи, забуває, про що говорив. Постійно розвертається до дружини. Здається, вона без слів усе розуміє, підказує, доповнює.