На минулому тижні відбулося підбиття підсумків міської молодіжної пізнавально-патріотичної програми «Чорний ліс». Аби дізнатися, чим же займалися діти протягом тижня, чого навчилися і, врешті-решт, яка команда стала переможцем, «Репортер» подався у лісовий табір в селі Грабівка Калуського району.
Ми з Шоніком – куми. Згадайте будь-який анекдот про кумів – це про нас. Шонік живе в Ужгороді і має до кордону ближче, ніж ми з вами до молочного магазину. Ця небезпечна близькість і сформувала в ньому таку рису характеру, як «Хронічне Несидіння вдома» або «Пріключенія Шоніка». Він почав відвідувати концерти всіх світових зірок трохи раніше, ніж говорити слово «мама». А пізніше заразив цим і мене.
До івано-франківського притулку, що на вулиці Набережній, дітей привозять звідусіль. Ці діти – із неблагополучних сімей, часто з різними хворобами, розумовою відсталістю, кримінальним минулим. Тут їх лікують, навчають, пригортають, дають те, чого їм найбільше бракує – любов. Але цей дім стає для них пристанищем лише на 90 діб.
Кому ж із нас не хочеться облаштувати свою домівку красиво, комфортно і разом з тим затишно. Та буває, що натомість ми захаращуємо дім непотрібними, некомфортними і незручними меблями. Тож далі – кілька секретів правильного меблювання.
Сьогодні для нас уже не є диковинкою слово «індиго», та воно досі не піддається чіткому поясненню. Звідки ж воно взялося і що означає?.. Історія терміну почалась у 1982 році. Американський педагог і адвокат Ненсі Енн Тейп написала книгу «Пізнання життя через колір», в якій впер-ше і виплило слово «індиго». Так дослідниця назвала дітей із блакитною, фіолетовою та синьою аурою. Відомо, що аура – це сяйво навколо людини, яке є проявом духу й душі. Майже в усіх воно золотисте, а в індиго – інше.
Холерики – незмінно енергійні, віддають перевагу постійному руху і частій зміні діяльності. Інтер’єр їхніх квартир повною мірою відображає цю навіжену і безпосередню натуру. Вони потребують простору у приміщенні, який не обмежуватиме їхні швидкі рухи. Розстановка меблів у їхніх домівках відповідає цій потребі, кількість її має бути мінімальною, а головна вимога – функціональність. Найчастіше холерики віддають перевагу таким стилям, як хай-тек або мінімалізм. Або ж просто інтуїтивно вибирають прості, не переобтяжені форми…
Якщо не довелося дівчині підносити гарбуза, а хлопцеві думати, що з тим дарунком робити, то одруження – не за горами. Сценарій його підготовки може розвиватися двома шляхами. Перший – взятися за все самотужки, другий – піти у «розвідку» і врешті знайти той салон і професіоналів, які допоможуть зробити цей день саме таким, як ви собі його уявляли. Про наповнення гаманця, звісно, варто подбати заздалегідь.
Небагато новинок мають таке вдале поєднання дотепності, легкості стилю, глибини і гумору, як книжка письменника із Житомира В’ячеслава Шнайдера.…
Рок-гурт «Вій» оголосив про вихід нового альбому, що отримав назву «Йшов я небом». Гурт продовжив рух у своєму неповтор-ному…
«Треба встати та вийти» – друга спільна робота співака й композитора Віктора Морозова та львівського гурту «Четвертий кут» на…
Про жінок-водіїв є багато анекдотів. Наприклад. «Жінка-водій після зіткнення з іншим авто каже, що це її вина. «Ні мадам, – галантно відповідає водій постраждалої машини. – Це я винен. Я бачив, що за кермом жінка. І легко міг переїхати через кювет, аби зачекати, поки ви проїдете». Або таке: «Жінка за кермом, як зоря в небі – ти її бачиш, а вона тебе ні». Подібних жартів є чимало. І хоча більшість чоловіків сприймають водія у спідниці насторожено, сучасні жінки все частіше доводять протилежне.
Не повірите, але на запитання «Що потрібно змінити у місті?» більшість калушан говорили не про дороги, не про опалення чи воду. Про кіно! Їм не вистачає кінотеатру.
Натрапити на гірській дорозі чи лісовій стежині на змію теплими літніми днями – не дивина. Споконвіку люди у карпатських селах мешкали по сусідству із цими небезпечними плазунами, вивчаючи їх норов і намагаючись мирно співіснувати. На жаль, це вдається не завжди. Суботнього післяобіддя змія вкусила за ногу 37‑літню жительку села Буковець Верховинського району, коли вона з родичем поверталася галявиною нескошеної трави з поля, що розташоване неподалік її хати.
Кількість бездомних тварин у Івано-Франківську збільшується щороку. Їх у нас – нелічені тисячі. Проблема є, хто би спорив. При цьому її множать і гіперболізують самі франківці. Кожен має свій шлях її вирішення, іноді – найрадикальніший.