Тетяна Соболик На вівторковій оперативній нараді Івано-Франківського міськвиконкому головний спеціаліст відділу підтримки та розвитку підприємництва міськвиконкому Роман Ботвин доповідав з приводу обстеження в обласному центрі об’єктів грального бізнесу. Нагадаємо, що відповідно до статті 2 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні», гральний бізнес та участь в азартних іграх в нашій державі забороняється.
Тетяна Соболик Навесні та влітку Івано-Франківськ покривається пилом. Мешканці згадують, що колись такого не було, адже працювали поливальні машини. А нині їх мало хто бачить. Тим, хто мешкає в центрі міста, щастить більше – вони знають, що машини таки є. А от жителям околиць помічати їх не доводиться. Двірники, які прибирають місто, теж не завжди їх зустрічають. Тож, є вони чи ні, «Репортер» вирішив з’ясувати на власні очі.
Микола Волков В Україні курцям стало ще скрутніше. У п’ятницю, 3 липня, Президент Віктор Ющенко підписав зміни до закону про боротьбу з курінням. Днями їх опублікують і вони набудуть законної сили.
Як «поремонтували» Івано-Франківськ після минулорічної повені та чи готове місто до подібної стихії Євгенія Ступ’як Літо цього року, як і минулого, видалося дощовим. В Івано-Франківську погода змінюється кілька разів на день — то припікає сонце, то раптом ллє проливний дощ. Всеукраїнське телебачення передає тривожні новини про підтоплення у Львівській та Волинській областях. На офіційному сайті Головного управління МНС в Івано-Франківській області час від часу з’являються повідомлення про штормові попередження і підняття рівня води у річках. Люди заговорили про можливу повінь. Постає запитання — а чи готові ми до неї?
В Івано-Франківську треба збудувати 195 автобусних зупинок Тетяна Соболик Ті, хто пам’ятає радянські часи, добре знають про тодішнє існування автобусного парку, поняття визначених зупинок і дешевий транспорт. Все це протягом перших років більш-менш працювало і в уже незалежній Україні. Однак, згодом в державі з’явилося безліч економічних проблем. Звісно, не оминули вони й автобусний парк, який в 1996 році зупинився. Відтак була змінена структура – на зміну державним автобусам прийшли приватні перевізники, які своїми «пижиками» допомогли місту з перевезенням. Разом із цим зникло питання визначених зупинок.
Андрій Філіппський Смугаста спеково‑дощова погода, гучна музика, різноманітні атракції, п’ять тисяч надвеселих гостей, півтори сотні екстремалів‑роверистів, десятки палаток з сувенірами та наїдками, вузькоколійний потяг «Карпатський трамвай» (безкоштовно) і стурбована, але спокійна, міліція – так можна коротко описати п’ятий фестиваль екстремальної та молодіжної культури «Мізунська вигода 2009».Фест відбувся 4‑6 липня біля села Новий Мізунь на Долинщині в мальовничій ущелині між горами. Організаторами виступили «Клуб альтернативних видів спорту «Адреналіновий стиль», обласна федерація велоспорту, Вигодський лісокомбінат та ТзОВ «Уніплит». Підтримала фестиваль Долинська РДА.
Жіноча молитва перед вечіркою:«Господи, допоможи мені не напитися! Прокинутися вранці у своєму ліжку, одній! Допоможи не втратити імідж ділової жінки! Допоможи не сісти одним місцем в салат! Не втратити речі (і себе зокрема). Допоможи не писати нікому п’яних смс о другій ночі. Не дзвонити, і головне – не зізнаватися нікому в любові! (ну, хоч не більше двох разів). А як щось і накою, то зітри мою пам’ять навіки вічні! Амінь!».
Шановні читачі! Ви, напевно, вже помітили, що «Репортер» дещо змінився. Дизайн, рубрикація, стилістика тощо. Багато читачів і колег кажуть, що газета стала кращою. Це тішить. І хоча будь-яка думка завжди суб’єктивна, навіть якщо вона належить групі незацікавлених осіб, ще є цифри. І результати передплатної кампанії на друге півріччя підтвердили те, що ми обрали правильний курс. Тому що кількість найпостійніших читачів «Репортера» — передплатників — зросла на 10 відсотків. А це, треба похвалитися, є дуже позитивним показником для регіональної газети, яка не просто тримається на плаву, а ще й розвивається в нинішні непрості часи.
Справитися із самовільними сусідськими перебудовами можна. Але важко… Тетяна Соболик В Івано-Франківську, напевно, є багато житлових будинків, які мають серйозні проблеми. Наприклад, Міцкевича, 6. Його мешканці нарікають на те, що дах тече, карниз будинку валиться, балкони аварійні, фундамент зруйнований, труби в підвалі течуть, та й сам підвал у жахливому стані. До цього списку додаються інші питання. Мешканці скаржаться на підприємців, які купують квартири в цьому будинку. Один спорудив «бездозвільну» добудову, інший – незаконно перебудував дві квартири.
Галина Ігнашина, мешканка приватного сектора Анатолію Кіндратовичу, у газеті «Репортер» № 23 від 04 червня 2009 року є публікація «Кара Господня», де Ви розповідаєте кореспонденту Тетяні Соболик, про ті проблеми, які турбують Вас як керівника ЖЕО№6. «Карою Господньою» Ви називаєте сусідство багатоповерхівок з приват-ним сектором. А справжня кара Господня – це існуюча в Україні влада, як державна, так і місцева. Бо саме влада дозволяє пхати багатоповер-хівки між будинками приватного сектору, плюндрує місто, порушує при цьому архітектурні та будівельні нормативи, масово винищує зелені насадження, забудовує ці клаптики землі у приватному секторі багатоповерхівками. Мешканці яких, до речі, інколи не мають навіть своїх дворів – люди викидають сміття із балконів просто приватникам у двори, бо порушена відстань між будинками. Адже ці багатоповерхівки повилазили просто на тротуари (саме так забудовується приватний сектор ЖЕО№6).
Кожен із архітекторів, які будували Івано-Франківськ, залишив у ньому частину свого серця Євгенія Ступ’як Люди, які гуляють вулицями міста, нечасто піднімають очі вгору, розглядаючи фасади будинків, небо над ними та сліди часу на них. Зазвичай, це прерогатива романтиків, яких більшість називає просто роззявами. Але не будучи такою роззявою, важко зрозуміти чи хоча б помітити красу будівель. Їх зводили подекуди забуті майстри, вкладали у них своє розуміння прекрасного, вимальовуючи таким чином риси обличчя сучасного нам міста.
Цього року в татуювання модні китайські ієрогліфи Ірина Бурак У кожного із нас татуювання викликає певний інтерес. Щоправда, у кожного різний. Хтось захоплюється малюнком на тілі, а хтось відверто крутить пальцем біля своєї скроні людині, яка має такий «атрибут». Ще в радянські часи татуювання вважалось таким собі «зеківським» знаком. А нині ж не тільки молодь, а й люди старшого віку роблять собі шкірні малюнки, аби виділитись із натовпу, якось заявити про себе.
Дзвінок у двері. Господар відчиняє. На порозі стоїть чоловік з великим барабаном.– Це тут похорон?— (Сумно) Ні. Мені лікар сказав, ще тиждень поживу…– Ну, то вибач.Через п’ять хвилин знову дзвінок. Той же чоловік.– Слухай, хай барабан трохи в тебе постоїть, добре?