Я вже не пам’ятаю ні року, в якому то було, хоч було недавно, ні імені тої, котра була, ні причини – чому саме вона була у мене. Пам’ятаю, що вона була з Франції, пише Прохасько.

Але він був такий старий, що вже нічого не боявся, і сказав: “То наші, Юрцю, кричали «Слава!», наші. А тоті, жиби вони віздихали, кричали «Ура!» – пише Винничук.

“Дощ усюди відраховує темп сприйняття складів. Тому читати у дощ – як колотися в вену. Просто до серця, безпосередньо у мозок”, – пише Прохасько.

“Так зі сторінок Ляндресової епопеї в політику виліз той відставний шпигун, що нині ворохобить глобальну гичку. Те саме й в Україні. Всі мають своїх прототипів. Починаючи від принцеси Леї з «Зоряних війн» і закінчуючи сотниками та іншими вакулами”, – пише Єшкілєв.

«Слухай, ти, друже Путлер, – звертається він до першого. – Забирай собі той Крим і забирай армію своїх шахтарів-комбайнерів з – як його? – Донбасу.»

“Акція, що паралізує половину міста без дієвих наслідків – звісно, не лише безглузда, але й очевидно ворожа всім, окрім самих протестувальників. Поза, в яку стає міська влада, ховаючи голову в пісок, – не краща”, – пише Українець.

На фоні зіпсованих польсько-українських стосунків хочеться згадати один період в нашій історії та культурі, коли поляки свого ворога не тільки не кляли і не вимагали від нього каяття, а навіть його оспівували. Правда, для цього мусило минути понад сто років, пише Юрій Винничук.

Ні для кого не секрет, що в Україні зараз поширена думка, буцімто Івано-Франківськ є осердям неадекватного християнського фундаменталізму.

За радянських часів ніхто не ставив під сумнів марксистське положення про те, що у суспільних процесів (надбудови) економічний базис.

Сьогодні – День народження Олега Сенцова. 42-й день народження, 15340-й день життя, 61-й день голодування і 1525-й день за ґратами в російській тюрмі. Такий молодий чоловік, такий безневинний – і в такій біді!

Я розслабився настільки, що згорток грошей, отриманих за місяць праці, розгорнув ще у Львові, але вже на вокзалі, пише Прохасько

ФІФА, яку в нашій країні останніми днями так часто й недобре згадують, не завжди стелилася перед Росією. Щоправда, й Росія в ті часи була до певної міри іншою й офіційно називалася Радянським Союзом. Проте я не думаю, що саме це стало причиною хронічної неприхильності до неї ФІФА, пише Андрухович.

Лежу собі горіпупа під пальмами і думаю про мормонів. Згадалося, як, мандруючи преріями Америки, довідався трохи більше про цих веселих хлопців, які вирішили оригінальним чином збільшити кількість своїх парафіян, пише Винничук

Словосполучення «народна республіка» дратувало мене задовго до появи «ДНР-ЛНР». В ньому відчувається недоречна надлишковість, тавтологія.

Націоналізм помер. Ми його вбили. Тепер ми хочемо, щоб жило критичне мислення.
Принаймні, це твердження точно стосується України XXI століття.