Моє потрапляння до списку 47 якось мене не дуже й здивувало. З бандою Януковича в мене були й раніше непрості стосунки.
Музика впевнено посідає друге місце після мовчання, коли йдеться про те, щоб висловити невимовне.
Люди все менше фантазують. На ринку стільки чужих фантазій, що людям ліньки придумувати власні. Вони звикають купувати фантазії, вироблені професіоналами, розрекламовані, розфасовані, упаковані. Іноді навіть сертифіковані.
Нещодавня автокатастрофа на мосту через Бистрицю, внаслідок якої загинув Анатолій Гуменяк, окрім давньої потреби переглянути транспортну систему міста, порушила ще одну важливу потребу – ми не знаємо правил.
Усім хочеться заднім числом бути героями. Не тоді, коли цього вимагала епоха, а значно пізніше, коли вже стало цілком безпечно. І сипонули ті дисиденти, як з лантуха раки, пише Юрій Винничук.
Першого червня на сайті Київської міської ради небайдужий громадянин зареєстрував петицію №7902 під скромною назвою «Громадський транспорт. Новації».
Ніби сусідньої з Калінінградською областю Польщі не прийняли туди ще зо два десятиріччя тому. Ніби «республіки радянської Прибалтики» Литва, Латвія та Естонія не стали повноправними членами «агресивного блоку» ще в березні 2004, пише Юрій Андрухович
“В принципі, ті, хто призначив себе продюсерами деградації, вже виставили ріжки. Можна, звісно, вважати, що постановники водевілю з естрадним кандидатом у президенти вправно торпедували амбіції іншого естрадника”,- пише Єшкілєв.
Тепер – а це тепер триває майже двісті років – вже нікого у наших горах не цікавить, яким насправді був Довбуш, що він насправді робив, що його насправді вело, чого він добивався. Емоційних свідків і потерпілих не залишилося.
“Невипадково герої, практично підлітки (хоч у це й важко повірити), розуміють війну не як страшну реальність, а як набір того, що вони вже бачили в кіно. Хлопці опиняються в центрі власного блокбастера і розуміють, що по той бік екрану все виглядає геть інакше”, – пише Українець.
Івано-Франківськ – літературна столиця України, і люди там люблять поговорити. В Києві такого немає, а от у Франківську дуже розвинена культура маленьких розмов, всілякого політесу та світськості.
«Въезд его не произвёл в городе совершенно никакого шума и не был сопровождён ничем особенным; только два русские мужика, стоявшие у дверей кабака против гостиницы, сделали кое-какие замечания, относившиеся, впрочем, более к экипажу, чем к сидевшему в нём…». Кому не відомі ці слова з «Мертвих душ»?
В політичних еліт звіряча вдача. Українська в тому плані відрізняється хіба що особливою підлістю. Владний звір лише здається неповоротким і вічно зайнятим переварюванням грошової маси. Його бюрократична повільність, коли він відчуває реальну тему або ж реальну небезпеку, миттєво зникає.
В американських школах на свята учням влаштовують пікніки й забави. Наших же дітей муштрують кілька тижнів поспіль, аби врешті потішити самолюбство шкільного начальства і ні за що не розлучитися зі совковими традиціями.
Багато років тому, за які нічого типологічного не змінилося, бо типологічні речі змінюються ще повільніше, ніж розуміння того, що саме ми називаємо повільністю, видатний місцевий душпастир казав мені, що любить повноцінних грішників.