А Довган відповість: Як я хотів зібрати всіх докупи і прихилити неба кожному, хто не на небесах! А кинув пити – й стало все до дупи…
“У нас одне налаштування на потрібну частоту займає кілька хвилин за добрих умов. Але це хирня також, бо головне у нашій справі – порядок. Чітке дотримання ритуалу секретності”.
“Ці кадри обов’язково мали би знайтись у фільмі, якщо вже спізнилися мені до роману. Це могли би бути геніальні кадри. Перелякана дітлашня у вікнах. Припускаю, що самі дівчатка. Учитель, який не зможе захистити, – ні від війни, ні від утеч, поневірянь і таборів. Учитель, який не може нічого. Але в нього є цей порив, й це варто зарахувати”
“Один із моїх приятелів переконаний, що істину восьмого дня від людей приховують. Що тиждень навмисно переробили з восьмиденного на семиденний, щоби посіяти в людстві зневіру”, – пише Єшкілєв.
“Курам та іншим птахам і націям на сміх: станом на вчорашній вечір у цій країні вже зареєстрували 42 (!) кандидатів у президенти. Це такий дитинізм чи кретинізм?”
“Спостерігаючи, з якою прогресією періодично збільшується компанія аналітиків, експертів, коли починається передвиборча кампанія, ловлю себе на схильності самому бути готовим до того, щоби дуже легко і глибоко відповісти на будь-яке питання, що стосується цього питання”.
Ми виховані бабцями, для яких галицький балак був рідною мовою, і усе дитинство ми прилипали взимку язиком до клямок, їли гижки, крали цукерки з креденця, затикали дірки диктами і казали мішіґіне на ненормальних.
Далі хунта заборонила громадянам спілкуватися «на родном русском языке, мечтала о запрете солнцу всходить с востока, со стороны России, злейшего врага», цитує Винничук
Всі стремління і бажання зводяться до вибору і досягнення речей споживання, в тому числі у філософії та практика саморозвитку, пише Прохасько.
“Я іноді фантазую, як склалася б доля моїх предків, якби не та клята моровиця. Може, моїй бабці Євгенії не довелося б іти в наймички до німця-фермера. Може, її брати Олександр і Костянтин не згинули б у вирі світових війн…”
Між світом і розповіддю про нього залишається нездоланна прірва. Як казала одна – щоби повноцінно розповісти про день, мені потрібний цілий день, пише Прохасько.
Й тут нарешті – момент, відповідний для нашого з вами зачудування. Бо виявляється, що українці найбільше довіряють такій не зовсім виразній соціальній категорії, назва якої «звичайні люди у Вашому населеному пункті», пише Андрухович.
Конференц-зал у Палаці Маргошеса (котрий тепер Дім Вчених) вмістив для дискусії ледь не всіх тоді сущих в Україні практикуючих постмодерністів. Й серед них був 33-річний Олександр Ройтбурд
Завжди мав потребу почитати вранці. Хоча би кількасот впорядкованих літер, поступово пройдених рано, подібні на камінь, кинутий у гладку площину озерної води. Він пронизує непорушність, запустивши концентричні кола руху на кількох рівнях.
У дискусії, що виникла навколо колонки про повзучу революцію невдах, один з її учасників припустив: «Диктатура посередності небезпечніша за всі тоталітаризми, разом узяті».